Document n0111700-00, current version — Adoption on June 2, 2000

                                                          
ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 02.06.2000

(Витяг)

Вироком судової колегії в кримінальних справах Чернігівського
обласного суду від 15 квітня 1997 р. Г. засуджено за сукупністю
злочинів, передбачених статтями 69, 190-1, пунктами "а", "г", "ж",
"в", "з" ст. 93 КК ( 2001-05, 2002-05 ), а Н. - за сукупністю
злочинів, передбачених статтями 69, 190-1, п. "в" ст. 93, на 15
років позбавлення волі кожного.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Верховного
Суду України від 1 липня 1997 р. вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком Г. та Н. визнано винними у бандитизмі та
умисних вбивствах.
Як визнав суд, у 1995 р. Л., К.А., К.В. і У., кримінальну
справу щодо яких виділено в окреме провадження у зв'язку з їх
розшуком, організувалися з метою нападу на окремих осіб у стійку
озброєну групу, до якої увійшли також Г. і дві не встановлені
слідством особи. Члени банди придбали, носили і зберігали
вогнестрільну зброю та бойові припаси. У ніч з 9 на 10 червня 1995
р. К.А., К.В., Г. і дві не встановлені слідством особи вбили С.,
Г-го і Т. з корисливих мотивів, а Н-ка - з метою приховати цей
злочин.
У жовтні того ж року Н. і члени банди Г. та У. вчинили
вбивство працівника міліції Т. у зв'язку з його діяльністю по
охороні громадського порядку.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про зміну судових рішень через невиконання вимог ст. 275
КПК ( 1003-05 ).
Перевіривши матеріали справи, Пленум Верховного Суду України
визнав протест обгрунтованим.
Згідно зі ст. 275 КПК ( 1003-05 ) розгляд справи в суді
провадиться тільки щодо обвинувачених і лише за тим
обвинуваченням, за яким їх віддано до суду.
Усупереч вимогам цього закону суд, визнавши Г. і Н. винними у
вчиненні зазначених вище злочинів, вказав у вироку, що вони
вчинили їх разом з Л., К.А., К.В. і У., кримінальна справа щодо
яких у судовому засіданні не розглядалась, оскільки матеріали щодо
них виділено в окреме провадження у зв'язку з їх розшуком.
За таких обставин посилання в судових рішеннях на прізвища
інших осіб, які даним вироком не засуджені, як таких, що вчинили
злочини, не грунтується на вимогах закону. Касаційна інстанція
уваги на це не звернула і прізвища зазначених осіб із вироку не
виключила.
Тому Пленум Верховного Суду України визнав за необхідне
замінити прізвища Л., К.А., К.В. і У. у вироку суду та в ухвалі
касаційної інстанції словами "особи, кримінальну справу щодо яких
виділено в окреме провадження".
"Рішення Верховного Суду України", 2001 р.



on top