Document n0107700-01, current version — Adoption on June 5, 2001

СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
05.06.2001

(Витяг)
Постановою Кременчуцького районного суду Полтавської області
від 23 червня 2000 р. кримінальну справу щодо Г., який
обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ст. 98, ч. 2 ст.
167 КК ( 2001-05, 2002-05 ), закрито на підставі п. 4 ст. 6 КПК
( 1001-05 ) та Закону від 11 травня 2000 р. "Про амністію"
( 1713-14 ).
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Полтавського
обласного суду від 26 липня 2000 р. постанову залишено без зміни.
Г. обвинувачувався в тому, що будучи міліціонером
Кременчуцького міського управління МВС України в Полтавській
області 26 червня 1999 р. внаслідок неналежного виконання своїх
службових обов'язків через недбале та несумлінне ставлення до них
убив із необережності Ш.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про скасування судових рішень і направлення справи на
новий судовий розгляд. Судова колегія в кримінальних справах
Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, визнала, що
протест підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 КПК ( 1001-05 ), якщо
обставини, зазначені в п. 4 цієї статті (зокрема, наявність акта
амністії), виявляються в стадії судового розгляду, суд доводить
розгляд справи до кінця і постановляє обвинувальний вирок зі
звільненням засудженого від покарання.
У даній справі цих вимог закону не виконано.
Закриваючи справу внаслідок акта амністії, суд послався у
постанові на те, що Г. повністю визнав свою винність у вчинених
злочинах та не заперечує проти застосування щодо нього амністії.
Проте із протоколу судового засідання видно, що в судовому
засіданні Г. не визнавав себе винним у вчиненні зазначених
злочинів. Лише під кінець судового слідства, яке тривало з 16
грудня 1999 р. по 23 червня 2000 р., після заяви захисника про те,
що його підзахисний визнає свою вину повністю, Г. так і зробив та
подав до суду заяву про згоду на застосування щодо нього акта
амністії згідно із Законом від 11 травня 2000 р. "Про амністію"
( 1713-14 ).
Таким чином, обставина, що виключає провадження в
кримінальній справі щодо Г. (наявність акта амністії), виявилася в
стадії судового розгляду, тому постанова суду про закриття справи
на підставі п. 4 ст. 6 КПК ( 1001-05 ) не відповідає вимогам ч. 3
ст. 6 та ст. 282 КПК ( 1003-05 ) і є незаконною.
Судова колегія в кримінальних справах Полтавського обласного
суду, розглядаючи справу в касаційному порядку за окремим поданням
прокурора та окремими скаргами, не звернула уваги на допущену
судом помилку і не виправила її.
Враховуючи наведене, судова колегія в кримінальних справах
Верховного Суду України постанову суду першої інстанції та ухвалу
суду касаційної інстанції скасувала і направила справу на новий
судовий розгляд.
"Рішення Верховного Суду України", 2002 р.



on top