Про визнання недійсними актів
Resolution of the Suprime Court of Ukraine on May 25, 2004
Document n0082700-04, current version — Adoption on May 25, 2004

                                                          
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
25.05.2004

Судова палата у господарських справах Верховного Суду
України, розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "А." на постанову Вищого господарського суду
України від 16.03.2004 у справі за позовом ТОВ "А." до Смілянської
районної ради, фермерського господарства С-ка М.І. про визнання
недійсними актів, В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2002 року ТОВ "А." звернулося до господарського суду
Черкаської області з позовом до Смілянської районної ради про
визнання недійсними рішення N 22-15 від 29.08.2001 "Про замовлення
за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських
господарств проекту відведення земельної ділянки громадянину
С-ку М.І. для ведення фермерського господарства", рішення N 24-8
від 21.12.2001 "Про затвердження проекту відведення земельної
ділянки громадянину С-ку М.І." та акта на право постійного
користування земельною ділянкою.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що спірна земельна
ділянка на підставі рішення Самгородської сільської ради від
20.07.2000 N 13-3 та договорів оренди від 20.07.2000 та від
04.07.2001 знаходиться в користуванні позивача, тому приймаючи
спірні рішення відповідач порушив ст. ст. 19, 31 чинного на той
час Земельного кодексу України ( 561-12 ), які передбачають
надання у користування земельної ділянки, що перебуває у
користуванні іншій особі лише після її вилучення у попереднього
користувача.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на
відповідність спірного рішення вимогам чинного законодавства.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Черкаської області від
12.08.2003 позов задоволено повністю, посилаючись на
невідповідність спірних рішень вимогам ст. ст. 19, 31 чинного на
той час Земельного кодексу України ( 561-12 ).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
18.11.2003 залишено без змін рішення господарського суду
Черкаської області від 12.08.2003 з тих же підстав.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2004
скасовано рішення господарського суду Черкаської області від
12.08.2003 та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 18.11.2003, а справу направлено на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
06.05.2004 Верховним Судом України за касаційною скаргою ТОВ
"А." порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого
господарського суду України від 16.03.2004. Скарга мотивується
неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального
права.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали
справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню.
Скасовуючи попередні судові рішення у справі та направляючи
справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України грунтував
свою постанову тим, що суди не встановили площі земель запасу і
резерву Самгородської сільської ради, їх належність до земель,
орендованих позивачем, та відповідність рішень районної ради
повноваженням, визначеним ст. 11 Земельного кодексу України
( 561-12 ), у редакції від 18.12.1990.
Проте з такими висновками не можна погодитись з наступних
підстав.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що
відповідно до вимог ст. 26 Закону України "Про місцеве
самоврядування" ( 280/97-ВР ) та ст. 5 Закону України "Про оренду
землі" ( 161-14 ) Самгородська сільська рада Смілянського району
Черкаської області (далі - Рада) на підставі свого рішення N 13-3
від 20.07.2000 "Про передачу в оренду земель запасу та Державного
резерву" та договорів оренди від 20.07.2000 та 04.07.2001 передала
у тимчасове користування до 01.11.2005 земельну ділянку площею
38,6 га ТОВ "А.".
Згідно з планом-схемою, довідкою Самгородської сільської ради
N 121 від 24.10.2003, висновком Смілянського райвідділу земельних
ресурсів земельна ділянка, передана у користування ТОВ "А.",
розташована єдиним масивом, не межувала з іншими ділянками і
раніше використовувалася КСП ім. Шевченка.
Зазначений договір оренди земельної ділянки згідно з вимогами
ст. 18 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) зареєстрований
в книзі реєстрацій договорів оренди Самгородської сільської ради.
Згідно зі ст. 11 Земельного кодексу України ( 561-12 ) у
редакції від 18.12.1990 (далі - Кодекс), чинного на час спірних
відносин, до компетенції районних рад належить передача земельних
ділянок у власність, надання їх у користування у порядку,
встановленому ст. ст. 17, 19 Кодексу, та вилучення (викуп) земель
відповідно до вимог ст. 31 Кодексу на підставі рішення районної
ради.
За ст. ст. 19, 31 Кодексу ( 561-12 ) та ст. 4 Закону України
"Про селянське (фермерське) господарство" ( 2009-12 ) надання у
користування земельної ділянки, що перебуває у власності або
користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі,
організації провадиться за згодою землевласників і
землекористувачів після вилучення (викупу) цієї ділянки.
Смілянська районна рада Черкаської області, приймаючи рішення
N 22-15 від 29.08.2001 "Про замовлення проекту відведення
земельної ділянки, площею 19,5 га фермерському господарству
С-ка М.І.", N 24-8 від 21.12.2001 "Про затвердження проекту
відведення земельної ділянки фермерському господарству С-ка М.І."
з видачею державного акта на право постійного користування землею
від 28.01.2002 площею 18,5 га С-ку М.І. для ведення фермерського
господарства, у встановленому законом порядку не прийняла рішення
про вилучення земельної ділянки і згоду ТОВ "А." на її вилучення
не отримала.
Оскільки орендареві забезпечується захист його права на
орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на
земельну ділянку, передбаченим ст. 24 Кодексу ( 561-12 ) та
Законом України "Про власність" ( 697-12 ), тому суди першої і
апеляційної інстанцій обгрунтовано і законно задовольнили позов.
Висновки касаційного суду щодо встановлення площ земель
запасу і резерву Самгородської сільської ради, відповідності
рішень Смілянської районної ради вимогам ст. 11 Земельного кодексу
України ( 561-12 ) не відповідають фактичним обставинам справи, не
обгрунтовані і помилкові.
За таких обставин, необгрунтована і незаконна постанова
касаційного суду підлягає скасуванню, а постанова суду апеляційної
інстанції - залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 111, 111-17, 111-18, 111-19, 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова
палата П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу ТОВ "А." задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 16.03.2004
скасувати.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
18.11.2003 залишити в силі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.



on top