Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 6 квітня
1998 р. К. М. засуджено за ст. 94 КК ( 2001-05 ) на сім років
позбавлення волі у виправно-трудовій колонії загального режиму.Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Київського
міського суду від 21 травня 1998 р. з вироку виключено посилання
суду на те, що К. М. вчинила злочин у стані алкогольного
сп'яніння, а в решті вирок залишено без зміни.Як визнав суд, 1 січня 1998 р. близько 21-ї години К. М.
перебувала разом з малолітньою дочкою в однокімнатній квартирі
готельного типу. У цей час до помешкання зайшов К. В., з яким К.
М. у 1997 р. розірвала шлюб, але проживала разом. Перебуваючи в
стані сильного алкогольного сп'яніння, він підійшов до К. М.,
безпричинно схопив за волосся, стягнув з ліжка, завдав декілька
ударів по обличчю, брутально висловлюючись. Міцно тримаючи К. М.
за волосся і смикаючи його, К. В. виштовхав її до передпокою. Тут
К. М. намагалася вчинити опір і вирватися від нього, але не змогла
цього зробити. Тоді вона схопила зі столу кухонний ніж, який там
завжди знаходився, і умисно вдарила ним К. В. у ліву частину
грудей. Внаслідок поранення серця і лівої легені К. В. через
невеликий проміжок часу помер.Після вбивства К. М. помила закривавлений ніж і відвезла
дитину до матері в інше місто. Повернувшись о 5-й годині 2 січня
1998 р. до м. Києва, вона добровільно повідомила про вчинене
вбивство.Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про зміну судових рішень і перекваліфікацію дій засудженої
зі ст. 94 КК ( 2001-05 ) на ст. 97 КК з призначенням покарання у
вигляді одного року шести місяців позбавлення волі.Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України
визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.Суд правильно встановив фактичні обставини злочину, його
висновок про те, що саме К. М. вчинила умисне вбивство К. В.,
відповідає зібраним у справі доказам, але її діям дано помилкову
юридичну оцінку.Так, органи слідства і суд визнали, що К. М. ударила
потерпілого ножем тоді, коли він безпричинно і протиправно
застосував до неї насильство, якому вона за своїми фізичними
даними не могла протистояти. Проте, захищаючись від протиправних
дій потерпілого, вона обрала такий засіб оборони, який явно не
відповідав небезпечності посягання. Для К. М. було очевидним, що
потерпілий, вчинюючи протиправні дії, не застосовував до неї
будь-які предмети з метою підсилення своїх дій, а лише тягнув її
за волосся з квартири.Таким чином, у даному випадку, як це й визнав суд у вироку
при формулюванні обвинувачення, К. М., захищаючись від
протиправних дій потерпілого, перевищила межі необхідної оборони і
без необхідності застосувала ніж, яким вбила його.Із матеріалів справи видно, що між К. М. і К. В. з вини
потерпілого і раніше неодноразово виникали сварки й бійки, під час
яких вони заподіювали один одному тілесні ушкодження. Такі
стосунки призвели до того, що в 1997 р. шлюб між ними було
розірвано.Встановивши в судовому засіданні наведені обставини, суд
помилково визнав К. М. винною у злочині, передбаченому ст. 94 КК
( 2001-05 ), а саме в умисному вбивстві, вчиненому під час сварки.У протесті обгрунтовано зазначається, що перелічені у вироку
дії вона вчинила при перевищенні меж необхідної оборони.Погодившись із таким висновком, оскільки він відповідає
встановленим судом фактичним обставинам справи і роз'ясненням
Пленуму Верховного Суду України, що містяться в пунктах 3, 4
постанови від 21 червня 1991 р. N 4 ( v0004700-91 ) "Про необхідну
оборону від суспільно небезпечних посягань", судова колегія в
кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що судові
рішення підлягають зміні з перекваліфікацією дій К. М. зі ст. 94
КК ( 2001-05 ) на ст. 97 КК, за якою засудженій необхідно
визначити покарання з урахуванням позитивних даних про її особу,
наявності на її утриманні малолітньої дитини, визнання нею своєї
вини і щирого розкаяння.Виходячи з наведеного, судова колегія протест заступника
Голови Верховного Суду України задовольнила, вирок щодо К. М.
змінила - перекваліфікувала дії засудженої зі ст. 94 КК
( 2001-05 ) на ст. 97 КК, за якою визначила покарання у вигляді
позбавлення волі строком на один рік шість місяців у
виправно-трудовій колонії загального режиму.Враховуючи те, що К. М. вчинила злочин, передбачений ст. 97
КК ( 2001-05 ), який згідно зі ст. 71 КК не є тяжким, що вона має
на утриманні малолітню дитину 1993 року народження, до неї
застосовано п. "б" ст. 1 Закону від 24 липня 1998 р. "Про
амністію ( 61-14 )" і від відбування покарання звільнено.
Вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, безпідставно визнано вчиненим у сварці й кваліфіковано за ст. 94 КК України
Вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, безпідставно визнано вчиненим у сварці й кваліфіковано за ст. 94 КК України
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on November 17, 1998
Document n0072700-98, current version — Adoption on November 17, 1998