Document n0061700-03, current version — Adoption on April 8, 2003

СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
08.04.2003

(Витяг)
Вироком Голопристанського районного суду Херсонської області
від 12 листопада 2002 р. К. виправдано за ч. 2 ст. 286 КК
( 2341-14 ) за недоведеністю його вини у вчиненні злочину, а
вироком апеляційного суду Херсонської області від 21 січня 2003 р.
його засуджено за тією самою нормою КК на три роки позбавлення
волі.
На підставі ст. 75 КК ( 2341-14 ) засудженого звільнено від
відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком терміном
в один рік і постановлено стягнути з нього на користь потерпілих:
К.В. - 2 тис. 17 грн. матеріальної та 10 тис. грн. моральної
шкоди, К.Т. - 5 тис. грн. матеріальної та 1 тис. грн. моральної
шкоди; на користь держави - 697 грн. судових витрат.
Апеляційний суд визнав К. винуватим у тому, що 4 серпня 2001
р., керуючи легковим автомобілем, він виявив неуважність до
дорожньої обстановки і порушив вимоги пунктів 1.2, 13.3 Правил
дорожнього руху: не вибрав бокового інтервалу, який забезпечував
би безпеку роз'їзду транспортних засобів, і виїхав на зустрічну
смугу руху, де сталося зіткнення з автомобілем під керуванням
К.Р., унаслідок чого пасажиру першого автомобіля К.Л. були
заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, а пасажиру
другого К.В. - тяжкі.
У касаційній скарзі засуджений К. просив скасувати вирок
апеляційного суду та залишити в силі вирок Голопристанського
районного суду від 12 листопада 2002 р. у зв'язку з тим, що його
вину в пред'явленому обвинуваченні в судовому засіданні не
доведено. Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи,
наведені в касаційній скарзі, колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України задовольнила її
частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 398 КПК ( 1003-05 ) підставою для
скасування вироку є істотні порушення судом
кримінально-процесуального закону, до яких згідно з п. 13 ч. 2 ст.
370 КПК належить, зокрема, порушення права підсудного виступити в
дебатах і з останнім словом.
Із матеріалів справи вбачається, що вироком Голопристанського
районного суду від 12 листопада 2002 р. К. виправдано за ч. 2 ст.
286 КК ( 2341-14 ) за недоведеністю його вини, а тому апеляційний
суд, скасовуючи цей вирок і постановляючи обвинувальний, повинен
був провести судове слідство з додержанням вимог гл. 26 КПК
( 1003-05 ). Їх невиконання апеляційним судом призвело до
порушення права К. на захист.
Крім того, прокурор та потерпілі К. В. й К. Т. порушували в
апеляціях питання про скасування виправдувального вироку щодо К. і
направлення справи на новий судовий розгляд. Відповідно до ст. 365
КПК ( 1003-05 ) вирок суду першої інстанції перевіряється
апеляційним судом у межах апеляції. Скасувавши виправдувальний та
постановивши обвинувальний вирок щодо К., апеляційний суд вийшов
за межі апеляцій, погіршивши становище підсудного.
На підставі викладеного колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України скасувала вирок
апеляційного суду і повернула справу на новий апеляційний розгляд,
зазначивши, що останній має бути проведений із додержанням вимог
кримінально-процесуального закону та з урахуванням наведених
обставин, а також що під час цього розгляду апеляційний суд
повинен перевірити доводи, викладені у касаційній скарзі К.
"Вісник Верховного Суду України",
N 4, липень, 2003 р.



on top