Щодо позбавлення волі
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt on September 19, 2000
Document n0044700-00, current version — Adoption on September 19, 2000

СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

У Х В А Л А
від 19.09.2000

(Витяг)

Вироком судової колегії в кримінальних справах Харківського
обласного суду від 22 лютого 2000 р. Д. засуджено за сукупністю
злочинів, передбачених п. "б" ст. 93 та ч. 2 ст. 17, пунктами "б",
"г" ст. 93 КК ( 2001-05 ) на 13 років позбавлення волі у
виправно-трудовій колонії посиленого режиму. Постановлено стягнути
з нього на користь Ф.Н. 1 тис. 500 грн. матеріальної та 10 тис.
грн. моральної шкоди.
Як установив суд, Д. 8 квітня 1999 р. приблизно о 21-й годині
за місцем свого проживання вживав спиртні напої з Ф.В. та іншими
особами. Використавши незначний привід (зауваження останнього щодо
подальшого вживання спиртних напоїв), Д. вийшов за ним на веранду,
де ображав його, а потім декілька разів ударив рукою в обличчя.
Ф.В., усвідомлюючи, що Д. проявляє агресивність через
сп'яніння, пішов додому.
Тим часом Д. зайшов до сусідки Р. Приблизно о 24-й годині
туди ж прийшов Ф.В. разом зі своїм батьком Ф.Ю. Ф.В. почав
з'ясовувати у Д., за що той його побив. У відповідь останній знову
став ображати Ф.В., погрожуючи йому розправою, а потім бити. Ф.Ю.
намагався перепинити хуліганські дії Д., але той декілька разів
ударив його.
Після сварки та бійки Ф.В. і Ф.Ю. пішли додому, а Д.,
продовжуючи хуліганські дії, взяв зі столу кухонний ніж і побіг за
ними. У дворі будинку він наздогнав їх і з метою вбивства Ф.Ю.
двічі ударив ножем у груди та живіт, позбавивши його життя. Потім
він завдав удари ножем у груди та живіт Ф.В., однак умисел на
вбивство останнього до кінця не довів, оскільки потерпілий,
захищаючись, відібрав у нього ніж.
Розглянувши касаційне подання прокурора, в якому порушено
питання про перекваліфікацію дій засудженого Д. із п. "б" ст. 93,
ст. 17, пунктів "б", "г" ст. 93 на ст. 94, ст. 17, п. "г" ст. 93
КК ( 2001-05 ), а також касаційні скарги адвоката й засудженого
Д., в яких порушено питання про перекваліфікацію дій останнього із
п. "б" ст. 93 та ст. 17, пунктів "б", "г" ст. 93 на ст. 97 КК,
судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України
вирок змінила із таких підстав.
Винність Д. у вчиненні злочинів за наведених у вироку
обставин матеріалами справи доведена.
Так, із показань потерпілого Ф.В. убачається, що після
сварки, яка виникла між ним і Д. у кімнаті Р., а потім тривала в
загальній кухні, Д. почав його бити, а батько Ф.В. намагався
перепинити бійку. Після цього він із батьком пішов додому. Коли
вони вийшли на вулицю, Д. наздогнав їх і завдав Ф.Ю. декілька
ударів ножем у живіт і груди, а потім тим же ножем ударив у груди
та в живіт і його.
Ці показання підтвердили свідки Р., Т., Д., М., К.
Узгоджуються вони й з об'єктивними даними, які містяться у
висновках судово-медичних експертиз. Згідно з цими висновками, у
Ф.Ю. виявлено колото-різані непроникаючі поранення живота і
проникаючі поранення грудної клітки з пошкодженням лівої легені та
серця, які спричинили його смерть, а у Ф.В. - тяжкі тілесні
ушкодження, а саме: непроникаючі поранення грудної клітки і
проникаючі поранення живота з пошкодженням сегмента печінки. І в
того, і в іншого рани заподіяно ножем, який знайдено під час
огляду місця події. Д. визнав, що саме цей ніж він використав під
час конфлікту з Ф.В.
Твердження засудженого про те, що він діяв у стані необхідної
оборони, не можна визнати обгрунтованим. Такий стан може мати
місце лише в разі захисту від суспільно небезпечного посягання.
Із матеріалів же справи вбачається, що після сварки й бійки
між Д. та Ф.В. останній вийшов з батьком із будинку і попрямував
додому, а Д. схопив зі столу ніж, вибіг у двір і, наздогнавши Ф.Ю.
та Ф.В., напав на них. За таких обставин розцінювати його дії як
необхідну оборону підстав немає.
Не можна погодитись і з доводами адвоката про необхідність
перекваліфікації дій Д. з пунктів "б", "г" ст. 93, ч. 2 ст. 17 КК
( 2001-05 ) на ст. 97 цього Кодексу (перевищення меж необхідної
оборони). За цим законом відповідальність настає тільки в разі,
коли вбивство вчинено в стані необхідної оборони, межі якої
перевищено, а Д., як уже зазначалося, в такому стані не перебував.
Разом з тим слід визнати обгрунтованими доводи касаційного
подання прокурора про відсутність у Д. хуліганських мотивів. Як
Ф.В., так і Д. стверджували, що сварка між ними виникла під час
вживання спиртних напоїв з іншими особами. Саме внаслідок
пов'язаних із цією сваркою неприязних стосунків Д. кілька разів
ударив Ф.В. рукою в обличчя.
Усі подальші дії, як їх викладено у вироку, свідчать про те,
що втручання Ф.Ю. в з'ясування стосунків між Д. та Ф.В. посилило
конфлікт.
Таким чином, підстав стверджувати, що Д. діяв безпричинно, з
хуліганських мотивів, немає. У зв'язку з цим необхідно його дії за
епізодом убивства Ф.Ю. перекваліфікувати із п. "б" ст. 93 на ст.
94 КК ( 2001-05 ), а з обвинувачення за епізодом замаху на
вбивство Ф.В. виключити кваліфікуючу ознаку, передбачену п. "б"
ст. 93 КК.
Не підлягає задоволенню скарга засудженого Д. і в частині, де
він посилається на те, що суд не ознайомив його з матеріалами
справи, чим порушив право на захист.
Долучений до справи графік ознайомлення Д. з її матеріалами
(протягом 15 днів) свідчить, що суд надав йому можливість
скористатися цим правом.
При розгляді справи судовою колегією в кримінальних справах
Верховного Суду України не встановлено порушень, які тягнуть
скасування чи зміну вироку.
Підстав для пом'якшення покарання судова колегія також не
знайшла, визнавши, що його призначено відповідно до вимог ст. 39
КК ( 2001-05 ), із урахуванням характеру та ступеня суспільної
небезпечності вчиненого, даних про засудженого та всіх обставин
справи.
Враховуючи наведене, судова колегія касаційне подання
прокурора задовольнила в повному обсязі, а касаційні скарги
засудженого та адвоката - частково, вирок судової колегії в
кримінальних справах Харківського обласного суду щодо Д. змінила:
перекваліфікувала його дії із п. "б" ст. 93 на ст. 94 КК
( 2001-05 ) і призначила за цим законом йому покарання у вигляді
позбавлення волі строком на 11 років, виключила з його
обвинувачення за епізодом замаху на вбивство Ф.Ю. кваліфікуючу
ознаку, передбачену п. "б" ст. 93 КК, і за сукупністю злочинів,
передбачених ст. 94 та ст. 17, п. "г" ст. 93 КК, визначила йому 13
років позбавлення волі.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 6, 2000 р.



on top