Document n0027700-94, current version — Adoption on July 13, 1994

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
13.07.1994

(Витяг)
І. звернулася з позовом до Ж. про визнання недійсним
свідоцтва про право на спадщину і договору дарування на жилий
будинок у м. Макарівці Харківської області.
Позивачка вказувала, що 12 квітня 1957 р. її дід та баба К.
купили 3/5 частини даного будинку у подружжя М., однак нотаріально
договір купівлі-продажу не оформили. Посилаючись на те, що умови
договору купівлі-продажу були сторонами виконані, позивачка
просила визнати на підставі ч. 2 ст. 47 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) цей договір дійсним, визнати за нею право власності на
3/5 частини будинку в порядку спадкування за законом і визнати в
цій частині видане Ж. свідоцтво про право спадкування на будинок і
укладений нею з Ж. договір дарування будинку недійсним.
Справа розглядалась судами неодноразово. Рішенням судової
колегії в цивільних справах Харківського обласного суду від 15
квітня 1994 р. позов було задоволено і продовжено строк на
прийняття спадщини І. після смерті її баби К., яка померла 17
грудня 1988 р.
У поданій Ж. касаційній скарзі вона просила скасувати це
рішення як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального і
процесуального права.
Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України
визнала, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення
судової колегії обласного суду скасуванню з таких підстав.
Постановлюючи рішення, судова колегія обласного суду виходила
з того, що спадкоємицею після смерті К. є її онука - позивачка І.
З таким висновком погодитися не можна. Із матеріалів справи видно,
що К., яка є бабою І., померла 27 грудня 1988 р. Її дочка Р. -
мати позивачки І. - рішенням Золочівського районного суду
Харківської області від 31 липня 1990 р. оголошена померлою. Днем
смерті Р. відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу ( 1540-06 )
вважається день набрання законної сили рішенням суду про
оголошення її померлою.
Згідно з ч. 2 ст. 529 цього Кодексу ( 1540-06 ) онуки і
правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час
відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би
спадкоємцем. Судом же встановлено, що на час смерті К. мати
позивачки Р. ще не була оголошена померлою і тому право на
спадщину І. є похідним від права Р. на спадщину після смерті К.
Для того, щоб стати правонаступником у майнових правах
спадкодавця, необхідно, щоб спадкоємець прийняв спадщину
відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу ( 1540-06 ). Оскільки
право І. на спадщину є похідним від права її матері Р., суду слід
було перевірити, чи прийняла Р. спадщину після смерті своєї матері
К., і навести докази, які б свідчили про це.
На порушення вимог статей 15, 30 ЦПК ( 1501-06 ) зазначені
питання судом належним чином не з'ясовані.
Виходячи з наведеного, рішення судової колегії Харківського
обласного суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 3
(частина 2), 1995 р.



on top