Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від
13 січня 2005 р. повернув кримінальну справу за обвинуваченням Т.,
К.В. і П.Н. за пунктами 4, 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст.
152, ч. 4 ст. 187 КК ( 2341-14 ), а Т. ще й за ч. 1 ст. 122 того ж
Кодексу зі стадії судового розгляду прокурору Дніпропетровської
області для додаткового розслідування.Уночі 14 квітня 2004 р. зазначені особи за попередньою змовою
між собою під час розбійного нападу на П.М. з проникненням у
належне йому житло умисно з корисливих мотивів і з особливою
жорстокістю вбили потерпілого і заволоділи його майном на суму
2 тис. 200 грн.Тієї ж ночі вони за попередньою змовою проникли в житло
співмешканки П.М. - К.І. - і з метою приховання вчинених ними
злочинів вбили її з особливою жорстокістю. При цьому Т. і К.В.
зґвалтували потерпілу. П.Н. була співвиконавицею цих злочинів,
застосовуючи насильство щодо К.І.У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, посилаючись на необгрунтованість
ухвали цього суду, порушив питання про її скасування і направлення
справи на новий судовий розгляд.Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав
касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши
наведені у поданні доводи, колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що воно
підлягає задоволенню з таких підстав.Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК ( 1003-05 ) суд вправі
повернути кримінальну справу на додаткове розслідування з мотивів
неповноти або неправильності досудового слідства лише в тому разі,
коли їх не можна усунути в судовому засіданні.Суд першої інстанції мотивував направлення справи на
додаткове розслідування тим, що під час судового слідства
неможливо встановити родичів убитого П.М., які могли б
реалізувати права потерпілого, і запропонував органам досудового
слідства встановити коло цих осіб, відповідно до ст. 49
КПК ( 1003-05 ) визнати когось із них потерпілим, роз'яснити йому
відповідні права та виконати інші необхідні у зв'язку з цим слідчі
дії.Як зазначено у касаційному поданні, при розгляді справи в
судовому засіданні встановлено, що у П.М. є мати П.Л. Суд міг
сам визнати її потерпілою (а уповноважену нею особу -
представником потерпілого) і допитати її відповідно до вимог
ст. 308 КПК ( 1003-05 ). Тому, на думку прокурора, підстав
вважати, що у справі істотно порушено права потерпілого і ці
порушення неможливо усунути в судовому засіданні, у суду не було.Невизнання особи потерпілим на стадії досудового слідства не
належить до істотних порушень кримінально-процесуального закону та
прав потерпілого, які перешкоджають призначенню справи до розгляду
по суті.В ухвалі про направлення справи на додаткове розслідування
суд не зазначив, унаслідок яких обставин він не може сам усунути в
судовому засіданні виявлені ним порушення закону.Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України касаційне подання
прокурора задовольнила: ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської
області від 13 січня 2005 р. про повернення кримінальної справи за
обвинуваченням Т., К.В. і П.Н. прокурору цієї області для
додаткового розслідування скасувала і направила справу в той же
суд на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.
Про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування
Про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on March 22, 2005
Document n0025700-05, current version — Adoption on March 22, 2005