Document n0025700-05, current version — Adoption on March 22, 2005

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ З КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
22.03.2005

(Витяг)
Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від
13 січня 2005 р. повернув кримінальну справу за обвинуваченням Т.,
К.В. і П.Н. за пунктами 4, 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст.
152, ч. 4 ст. 187 КК ( 2341-14 ), а Т. ще й за ч. 1 ст. 122 того ж
Кодексу зі стадії судового розгляду прокурору Дніпропетровської
області для додаткового розслідування.
Органи досудового слідства обвинувачували Т., К.В. і П.Н. у
вчиненні таких злочинів.
Уночі 14 квітня 2004 р. зазначені особи за попередньою змовою
між собою під час розбійного нападу на П.М. з проникненням у
належне йому житло умисно з корисливих мотивів і з особливою
жорстокістю вбили потерпілого і заволоділи його майном на суму
2 тис. 200 грн.
Тієї ж ночі вони за попередньою змовою проникли в житло
співмешканки П.М. - К.І. - і з метою приховання вчинених ними
злочинів вбили її з особливою жорстокістю. При цьому Т. і К.В.
зґвалтували потерпілу. П.Н. була співвиконавицею цих злочинів,
застосовуючи насильство щодо К.І.
У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, посилаючись на необгрунтованість
ухвали цього суду, порушив питання про її скасування і направлення
справи на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав
касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши
наведені у поданні доводи, колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що воно
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК ( 1003-05 ) суд вправі
повернути кримінальну справу на додаткове розслідування з мотивів
неповноти або неправильності досудового слідства лише в тому разі,
коли їх не можна усунути в судовому засіданні.
Суд першої інстанції мотивував направлення справи на
додаткове розслідування тим, що під час судового слідства
неможливо встановити родичів убитого П.М., які могли б
реалізувати права потерпілого, і запропонував органам досудового
слідства встановити коло цих осіб, відповідно до ст. 49
КПК ( 1003-05 ) визнати когось із них потерпілим, роз'яснити йому
відповідні права та виконати інші необхідні у зв'язку з цим слідчі
дії.
Як зазначено у касаційному поданні, при розгляді справи в
судовому засіданні встановлено, що у П.М. є мати П.Л. Суд міг
сам визнати її потерпілою (а уповноважену нею особу -
представником потерпілого) і допитати її відповідно до вимог
ст. 308 КПК ( 1003-05 ). Тому, на думку прокурора, підстав
вважати, що у справі істотно порушено права потерпілого і ці
порушення неможливо усунути в судовому засіданні, у суду не було.
Невизнання особи потерпілим на стадії досудового слідства не
належить до істотних порушень кримінально-процесуального закону та
прав потерпілого, які перешкоджають призначенню справи до розгляду
по суті.
В ухвалі про направлення справи на додаткове розслідування
суд не зазначив, унаслідок яких обставин він не може сам усунути в
судовому засіданні виявлені ним порушення закону.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України касаційне подання
прокурора задовольнила: ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської
області від 13 січня 2005 р. про повернення кримінальної справи за
обвинуваченням Т., К.В. і П.Н. прокурору цієї області для
додаткового розслідування скасувала і направила справу в той же
суд на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.



on top