Document n0020700-92, current version — Adoption on February 19, 1992

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
19.02.1992

(Витяг)
К. пред'явив позов до виробничого об'єднання "Дніпро" і Ю.
про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я,
посилаючись на те, що на території виробничого об'єднання при
виконанні трудових обов'язків на робочому місці Ю. заподіяв йому
тілесні ушкодження, що викликали втрату працездатності і
заробітку. Позивач просив стягти з виробничого об'єднання
втрачений заробіток з 1 лютого 1987 р. по квітень 1989 р. у сумі
4424 крб., а з Ю. - витрати на лікування - 119 крб. У наступному
К. змінив свої вимоги і просив стягнути з виробничого об'єднання
31349 крб., а з Ю. - 2156 крб.
Рішенням судової колегії Херсонського обласного суду від 3
січня 1992 р. стягнуто з Ю. на користь К. 127 крб. У решті
позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі К. просив скасувати рішення і
задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що судом не
повно з'ясовані обставини справи, не дано відповідної оцінки
доказам і не враховано, що Ю. заподіяв йому травму на робочому
місці в робочий час, і тому за його неправомірні дії має
відповідати виробниче об'єднання. За твердженням К. йому також
безпідставно відмовлено у позові до Ю. про стягнення 2156 крб. на
санаторно-курортне лікування.
Судова колегія Верховного Суду України знайшла, що касаційна
скарга не підлягала задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що вироком Комсомольського районного
народного суду м. Херсона від 20 лютого 1984 р. Ю. засуджено за
ст. 103 Кримінального кодексу ( 2001-05 ) до виправних робіт за
те, що 13 жовтня 1983 р. в цеху N 14 виробничого об'єднання у
стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок
неправомірних дій К., заподіяв останньому тілесне ушкодження
середньої тяжкості, яке викликало стійку втрату професійної
працездатності на 30 процентів.
Тому суд дійшов правильного висновку, що за шкоду, заподіяну
Ю. ушкодженням здоров'я К., виробниче об'єднання не повинно
відшкодовувати, оскільки відповідно до ст. 456 Цивільного кодексу
( 1540-06 ) підприємства, установи, організації відповідають за
заподіяння з їх вини працівникам каліцтва або іншого ушкодження
здоров'я, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
У позові до Ю. про стягнення 2156 крб. як витрат К. на
санаторно-курортне лікування відмовлено за відсутністю доказів про
такі витрати і необхідність у зазначеному лікуванні у зв'язку з
травмою.
Виходячи з того, що обставини справи судом з'ясовано повно, а
рішення відповідає статтям 455, 456 Цивільного кодексу
( 1540-06 ), судова колегія Верховного Суду України залишила його
без зміни.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
N 3 (частина 2), 1995 р.



on top