Постановою Луганського обласного суду від 25 лютого 1998 р.
кримінальну справу щодо К. за обвинуваченням у вчиненні злочинів,
передбачених ч. 2 ст. 143 ( 2001-05 ), ч. 1 ст. 165 ( 2002-05 ),
частинами 2 і 3 ст. 168 ( 2002-05 ) КК, направлено на додаткове
розслідування.Органами попереднього слідства К. пред'явлено обвинувачення в
тому, що вона, працюючи завідувачкою гуртожитком і будучи
посадовою особою, яка виконує організаційно-розпорядчі обов'язки,
одержала шляхом вимагательства хабарі за поселення в гуртожиток за
період з листопада 1995 р. по грудень 1996 р. від З. - 264 грн.,
від А. - 64 грн., від С. - 209 грн., від С. В. - 50 грн., а всього
- 587 грн.Крім того, їй пред'явлено обвинувачення в тому, що в липні
1996 р. вона заволоділа шляхом шахрайства особистим майном А. в
сумі 108 грн., а також, зловживаючи посадовим становищем з
корисливих мотивів, заподіяла істотну матеріальну шкоду (на суму
315 грн. 59 коп.) державі.Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд послався у
постанові на однобічність і неповноту попереднього слідства, які
не можуть бути усунуті в судовому засіданні, та запропонував
органам слідства більш ретельно допитати К., а також З., А., С.,
С. В. та свідків про обставини дачі хабара, витребувати і
приєднати до справи необхідні документи.Розглянувши окреме подання прокурора, який порушив питання
про скасування постанови з направленням справи на новий судовий
розгляд, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду
України визнала, що воно задоволенню не підлягає з таких підстав.Висновок суду про однобічність і неповноту попереднього
слідства та необхідність повернення справи на додаткове
розслідування є обгрунтованим.Як видно з матеріалів справи, пред'явивши К. обвинувачення в
неодноразовому одержанні шляхом вимагательства хабарів від З., А.,
С. і С. В., органи попереднього слідства всупереч роз'ясненням
Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 19 постанови
від 7 жовтня 1994 р. N 12 ( v0012700-94 ) "Про судову практику в
справах про хабарництво", не зазначили в процесуальних документах,
у чому конкретно полягало вимагательство, спрямоване на одержання
хабарів.Згідно з цим роз'ясненням вимагательством хабара визнається
вимога посадовою особою хабара під загрозою вчинення або
невчинення з використанням влади чи посадового становища дій, які
можуть заподіяти шкоди правам чи законним інтересам того, хто дає
хабара, або умисне створення посадовою особою умов, за яких особа
вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо
своїх прав і законних інтересів.Як вбачається з матеріалів справи, К. при неодноразових
допитах стверджувала, що ніяких умов на шкоду правам і законним
інтересам зазначених осіб вона не створювала.Органи попереднього слідства, як правильно зазначив суд, не
з'ясували з достатньою повнотою, яким чином К. умисно ставила цих
осіб у такі умови, за яких вони вимушені були давати їй хабарі.Не зазначено у процесуальних документах і того, яким чином і
які саме їх права та законні інтереси були ущемлені.За таких обставин суд правильно запропонував більш ретельно
дослідити обставини, пов'язані з поселенням і пропискою З., А.,
С., та С. В., з'ясувавши при цьому, чи мала К. на той час
можливість задовольнити їх клопотання на проживання в гуртожитку,
для чого допитати їх самих, а також зазначених у постанові
свідків, вилучити та приєднати до справи необхідні документи з
цього приводу.Враховуючи, що дача й одержання хабара тісно пов'язані
умислом осіб, які вчинюють ці злочини, органу попереднього
слідства необхідно більш ретельно з'ясувати, чи усвідомлювали ці
особи, що, передаючи гроші К., вони дають їй хабар, і залежно від
встановленого дати діям останньої відповідну юридичну оцінку.Враховуючи викладене, судова колегія в кримінальних справах
Верховного Суду України визнала, що суд першої інстанції
обгрунтовано направив справу на додаткове розслідування, і
зазначила, що всі порушені судом питання повинні бути ретельно
з'ясовані органами слідства, а обставини, пов'язані з поселенням і
пропискою зазначених осіб, досліджені з достатньою повнотою і
всебічністю шляхом проведення названих у постанові слідчих дій.Судова колегія також зазначила, що органи попереднього
слідства, відмовивши в порушенні кримінальної справи щодо З., А.,
С. і С. В. на підставі п. 2 ст. 6 КПК ( 1001-05 ), тобто за
відсутністю в їхніх діях складу злочину, оскільки щодо них мало
місце вимагательство, безпідставно визнали їх потерпілими. Згідно
з роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, викладеним у п. 23
названої вище постанови ( v0012700-94 ), звільнення особи, яка
дала хабар, від кримінальної відповідальності з підстав,
передбачених ч. 3 ст. 170 КК ( 2002-05 ), не означає, що в її діях
немає складу злочину. У зв'язку з цим вона не може визнаватися
потерпілим і претендувати на повернення їй предмета хабара. Тому
при додатковому розслідуванні необхідно також з'ясувати та дати
належну оцінку і цьому питанню.
Щодо кваліфікації вимагательства хабара та підстав визнання потерпілими осіб, які дали хабар
Щодо кваліфікації вимагательства хабара та підстав визнання потерпілими осіб, які дали хабар
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on May 12, 1998
Document n0019700-98, current version — Adoption on May 12, 1998