К. звернувся з позовом до Б. про визнання права користування
жилим приміщенням. Позивач зазначав, що він хоча і прописаний в
селі, але фактично проживає у м. Львові з дочкою наймача жилого
приміщення Б. у шлюбі, мають двох дітей. Оскільки батько дружини
не погоджується на його прописку, просив задовольнити вимоги,
викладені у позовній заяві.У жовтні 1993 р. Б. пред'явив зустрічний позов до К. про
виселення, посилаючись на те, що відповідач придбав будинок у
селі, прописався там і постійно проживає, проти його вселення для
постійного проживання він заперечував і тому просив виселити К. з
спірної квартири.Рішенням Галицького районного суду від 9 грудня 1993 р.,
залишеним без зміни ухвалою судової колегії Львівського обласного
суду від 17 січня 1994 р., позов К. задоволено, а у зустрічному
позові відмовлено.Постановою президії Львівського обласного суду від 28 липня
1994 р. залишено без задоволення протест заступника Голови
Верховного Суду України.В протесті заступника Голови Верховного Суду України
ставиться питання про скасування судових рішень з направленням
справи на новий розгляд.Задовольняючи позов К. та відмовляючи в позові Б. про його
виселення, суд виходив з того, що у зв'язку з придбанням будинку в
селі К. лише формально перепрописався без виїзду туди на постійне
місце проживання, тому він не втратив право користування жилим
приміщенням. При цьому суд зазначив, що виписка позивача також
була викликана необхідністю мати місце проживання ближче до
роботи.Проте визнати їх правильними не можна, оскільки суд не
перевірив матеріали справи повно і всебічно та не встановив дійсні
обставини, що пов'язані з втратою права користування жилим
приміщенням позивачем.Згідно з роз'ясненнями, даними у п. 11 постанови N 2
( v0002700-85 ) Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985
р. (із змінами, внесеними постановами Пленуму від 10 березня 1989
р. та 25 грудня 1992 р. ( v0013700-92 ) "Про деякі питання, що
виникли у практиці застосування судами Житлового кодексу України",
відповідно до ст. 107 ЖК ( 5464-10 ) наймач або член його сім'ї,
який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право
користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від
пред'явлення позову про це.Як пояснив позивач, у 1978 р. він вселився в квартиру як
чоловік дочки відповідача і був прописаний в ній до 1982 р. У
зв'язку із закінченням вищого учбового закладу і направленням на
роботу в м. Перемишляни він виписався з спірного жилого
приміщення. Згодом купив будинок у с. Порошна, де прописався, і в
даний час перебудовує його, отримавши на це відповідний дозвіл
сільської Ради. Після повернення його на роботу до м. Львова
відповідач відмовився дати згоду на прописку позивача.Суд в порушення ст. 15 ЦПК ( 1501-06 ) не з'ясував обставини,
пов'язаних з випискою позивача, фактичним місцем його проживання
після направлення на роботу в м. Перемишляни, не витребував
матеріали щодо виписки з спірної квартири, прописки його під час
роботи в Перемишлянах, не перевірив, чи не були пов'язані ці дії
позивача із зміною місця проживання.Всупереч вимогам ст. 203 ЦПК ( 1502-06 ) суд не зазначив у
рішенні мотиви і не вказав, на підставі яких доказів і якого
закону він дійшов висновку про те, що позивач має право
користування жилим приміщенням, в якому він не прописаний, маючи
інше місце прописки у власному будинку.За таких обставин у судової колегії та президії обласного
суду не було підстав для визнання рішення обгрунтованим і
законним.На підставі наведеного, керуючись статтями 336 - 338 ЦПК
( 1503-06 ), судова колегія скасувала рішення, а справу направила
на новий розгляд.
При задоволенні позову про право користування жилим приміщенням члена сім'ї наймача, який прописався в іншому населеному пункті, де придбав жилий будинок, як...
При задоволенні позову про право користування жилим приміщенням члена сім'ї наймача, який прописався в іншому населеному пункті, де придбав жилий будинок, як за [...]
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on September 28, 1994
Document n0018700-94, current version — Adoption on September 28, 1994