У червні 2004 р. О. звернулася до суду з позовом до Г., треті
особи: друга Львівська державна нотаріальна контора, приватний
нотаріус Б. та Ю. про визнання заповіту недійсним.Зазначала, що після смерті 17 грудня 2003 р. її бабусі Е.,
яка була матір'ю відповідачки Г., залишилось спадкове майно у
вигляді квартири у м. Львові.Е., яка тяжко хворіла, двічі складала заповіт щодо цієї
квартири. Спочатку заповіла квартиру в рівних частках їй та
відповідачці Г., а 16 вересня 2003 р. за наполяганнями
відповідачки Е. змінила заповіт та уклала новий, за яким 1/2
частину квартири мала успадкувати Г., 2/5 частини - вона,
позивачка, і 1/10 частину - Ю.Про цей заповіт було відомо всій родині, він перебував на
видному місці як за життя Е., так і під час поховання й
поминальних днів. Цей заповіт не викликав ні у кого заперечень.Однак 25 травня 2004 р. від нотаріуса їй стало відомо, що
існує заповіт Е., складений 2 грудня 2003 р., тобто за два тижні
до смерті бабусі, та посвідчений приватним нотаріусом. Згідно з
цим заповітом квартиру залишено у спадок лише Г.Вважаючи, що останній заповіт суперечить дійсному
волевиявленню Е., яка вчинила його в час загострення хвороби під
впливом Г. та в час, коли не могла усвідомлювати значення своїх
дій та керувати ними, позивачка просила суд визнати його
недійсним.Ухвалою апеляційного суду Львівської області від
30 травня 2005 р. рішення суду першої інстанції змінено: виключено
з мотивувальної та резолютивної частини рішення місцевого суду
посилання на "відновлення чинності заповіту Е. від
16 вересня 2003 р.", а в іншій частині рішення суду першої
інстанції залишено без змін.У касаційної скарги Г. посилалася на неправильне застосування
судами норм матеріального права та порушення норм процесуального
права, у зв'язку з чим порушила питання про скасування судових
рішень та передачу справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та
перевіривши матеріали справи, колегія суддів визнала, що касаційна
скарга підлягає задоволенню на таких підставах.30 серпня 2003 р. Е. склала заповіт, відповідно до якого її
квартира переходила у спадщину в рівних частках онуці О. та дочці
Г.16 вересня 2003 р. Е. склала новий заповіт, за яким 1/2
частину квартири мала успадкувати Г., 2/5 частини - О. і 1/10
частину - онук О.2 грудня 2003 р. Е. склала третій заповіт, відповідно до
якого спірну квартиру після її смерті мала успадкувати Г. Для
посвідчення цього заповіту відповідачкою до Е. було запрошено
приватного нотаріуса за місцем проживання спадкодавця.Задовольняючи позов, місцевий суд керувався тим, що спірний
заповіт не відображав дійсної волі Е., був складений за
наполяганням відповідачки Г. та з порушенням вимог щодо його форми
та порядку посвідчення.Відповідно до ст. 202 ЦПК 1963 р. ( 1502-06 ), яка діяла на
час розгляду справи, рішення суду повинно бути законним і
обґрунтованим.Обґрунтовуючи висновок про наявність підстав для визнання
заповіту недійсним, суд першої інстанції керувався положеннями
ст. 48 ЦК 1963 р. ( 1501-06 ), що діяв на час виникнення спірних
правовідносин.Проте у разі визнання угоди недійсною на цих підставах суд
мав у рішенні послатися на закон чи нормативний акт, вимогам якого
заповіт не відповідав.Висновок місцевого суду про те, що спірний заповіт не
відображає дійсної волі спадкодавця не є підставою для задоволення
позову на підставах ст. 48 ЦК 1963 р. ( 1501-06 ), оскільки угоди,
що суперечать волі однієї із сторін, можуть бути визнані
недійсними на інших підставах, передбачених статтями 56, 57 ЦК
1963 р.У рішенні місцевого суду таких підстав не наведено, а
посилання на порушення таємниці заповіту само по собі не може бути
підставою для визнання заповіту недійсним, якщо він складений
відповідно до волевиявлення спадкодавця.За таких обставин з урахуванням того, що суд касаційної
інстанції згідно зі ст. 335 ЦПК ( 1618-15 ) не може встановлювати
обставини, що не були встановлені судами чи відкинуті ними,
оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею
справи на новий розгляд до суду першої інстанції.Керуючись статтями 336, 338 ЦПК ( 1618-15 ), колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
касаційну скаргу Г. задовольнила.
Про визнання заповіту недійсним
Про визнання заповіту недійсним
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on January 24, 2007
Document n0014700-07, current version — Adoption on January 24, 2007