Про розподіл будинку
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt on April 7, 1999
Document n0013700-99, current version — Adoption on April 7, 1999

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 07.04.99
vd990407

(Витяг)

За позовом учасника спільної власності на жилий будинок поділ
останнього в натурі провадиться судом за умови, що в результаті
цього право спільної власності повністю припиняється - виділена
стороні частина будинку перетворюється на самостійний об'єкт
права власності і у спільній власності сторін не залишається
будівель чи приміщень, що входять до складу будинку.
Якщо таке виділення частки, в тому числі шляхом
переобладнання будинку, неможливе, суд вправі за відповідним
позовом встановити порядок користування учасниками спільної
власності відокремленими приміщеннями
14 червня 1993 р. Г.Л. звернулася в суд із позовом до Г.М.
про визнання права власності на половину будинку та виділ
останньої. Позивачка зазначала, що перебувала з відповідачем у
шлюбі з липня 1971 р. по листопад 1992 р. Посилаючись на те, що в
період шлюбу за рахунок їхніх спільних коштів і праці було
проведено значні роботи по переобладнанню, добудові й
реконструкції належного відповідачу на праві приватної власності
будинку, які зумовили значне збільшення вартості останнього, Г.Л.
просила визнати за нею право власності на половину будинку і
виділити її в натурі.
Справа вирішувалася судами неодноразово. Останнім рішенням
Гагарінського районного суду м. Севастополя від 14 березня
1997 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних
справах Севастопольського міського суду від 10 червня 1997 р.,
позов задоволено частково.
Суд постановив визнати за Г.Л. право власності на 26/100
спірного будинку вартістю 11 тис. 420 грн., виділивши їй жилий
будинок "Б" вартістю 3 тис. 61 крб. і тамбур вартістю 131 крб., а
за Г.М. - на 74/100 будинку вартістю 32 тис. 502 грн., виділивши
йому будинок "А" вартістю 5 тис. 423 крб., прибудову вартістю
3 тис. 101 крб., погріб вартістю 362 крб. та гараж вартістю 1 тис.
282 крб. Сарай вартістю 292 крб. і котельню вартістю 713 крб.
залишено у спільному користуванні. З Г.М. на користь Г.Л.
постановлено стягнути 1 тис. 721 грн. як компенсацію за зменшення
частки.
Постановою президії Севастопольського міського суду від 17
липня 1998 р. протест голови цього суду залишено без задоволення,
а постановлені у справі судові рішення - без зміни.
Заступник голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про скасування всіх постановлених у справі судових
рішень і направлення її на новий розгляд із тих підстав, що суд
неповно з'ясував обставини справи, права й обов'язки сторін і дав
неправильну правову оцінку зібраним доказам. Судова колегія в
цивільних справах Верховного Суду України протест задовольнила з
таких підстав.
Відповідно до ст. 115 ЦК ( 1540-06 ) кожний з учасників
спільної часткової власності має право вимагати виділу своєї
частки зі спільного майна. Якщо угоди про спосіб виділу не
досягнуто, то за позовом будь-кого з учасників майно ділиться в
натурі, коли це можливо без нерозмірної шкоди для його
господарського призначення. У противному разі власник, що
виділяється, одержує грошову компенсацію.
Таким чином, з моменту проведення виділу частки одного із
співвласників для нього припиняється спільна часткова власність
на об'єкт власності.
У даному випадку, вирішуючи спір про поділ будинку, суд
залишив у спільному користуванні сторін сарай і котельню. Таке
рішення є помилковим, оскільки суд не звернув уваги на те, що
поділ будинку в натурі - це один із способів припинення права
спільної часткової власності та що виділена частина будинку стає
самостійним об'єктом права приватної власності.
Оскільки виділені в результаті поділу кожній із сторін
частини будинку повинні становити ізольовані квартири із
самостійними джерелами опалення, електро-, газо-, водопостачання
тощо, суд фактично не вирішив належним чином спір про поділ
будинку. У справі не з'ясовано, чи можливий виділ частини будинку
в натурі, чи потрібно у зв'язку з цим провести його
реконструкцію, переобладнання чи добудову та чи дає виконком
місцевої ради згоду на проведення таких робіт.
Не врахував суд і того, що при неможливості виділу частини
будинку в натурі він вправі за заявленим про це позовом встановити
порядок користування відокремленими приміщеннями, залишивши окремі
підсобні приміщення у спільному користуванні співвласників.
Ні касаційна, ні наглядна інстанції міського суду також не
звернули належної уваги на зазначені вище обставини.
У зв'язку з викладеним судова колегія в цивільних справах
Верховного Суду України всі постановлені у справі судові рішення
скасувала і направила її до того самого суду на новий розгляд.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 6 (16), 1999 р.



on top