Визнаючи заповіт недійсним з урахуванням висновку
судово-психіатричної експертизи, суд не дав оцінки
тій обставині, що в акті експертизи не зазначено,
на підставі яких доказів та медичних документів
експерти дійшли висновку, що заповідач на момент
складання заповіту перебував у такому психічному
стані, коли не міг розуміти значення своїх дій і
керувати ними
У квітні 1994 р. С. пред'явила позов до Б. про визнання
заповіту недійсним та визнання права власності на частину жилого
будинку, посилаючись на те, що її батько М. 18 січня 1994 р.,
перебуваючи в такому стані, який не дозволяв йому розуміти
значення своїх дій і керувати ними, склав заповіт, згідно з яким
усе своє майно заповідав Б. Зазначаючи, що після смерті М. вона як
спадкоємець за законом має право на все майно, яке йому належало,
позивачка просила визнати за нею право власності на 7/10 частин
будинку.Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 23
березня 1995 р. позов задоволено. Президія Верховного суду
Автономної Республіки Крим постановою від 22 грудня 1995 р.
залишила без задоволення протест заступника прокурора цієї
республіки, а рішення суду - без зміни.Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті
питання про скасування зазначених судових рішень і направлення
справи на новий розгляд. Судова колегія в цивільних справах
Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з
таких підстав.Задовольняючи позов С., районний суд виходив з того, що М. на
момент складання заповіту перебував у такому психічному стані,
коли він не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними.Проте погодитися з такими висновками не можна, оскільки суд
неповно з'ясував обставини справи, які мають значення для
правильного вирішення спору, не дав належної оцінки зібраним у
справі доказам і всупереч вимогам ст. 172 ЦПК ( 1502-06 )
розглянув справу у відсутності Б., не з'ясувавши, чи одержала вона
повістку про виклик в судове засідання.У своїй скарзі в порядку нагляду Б. пояснювала, що в судове
засідання вона не з'явилася тому, що їй не була вручена судова
повістка і вона не знала про день і час розгляду справи. До того ж
у день розгляду справи вона хворіла. Не погоджуючись із висновком
судово-психіатричної експертизи про те, що М. на момент складання
заповіту перебував у такому психічному стані, коли не міг розуміти
значення своїх дій і керувати ними, оскільки він ніколи психічними
захворюваннями не страждав і до лікарів з цього приводу не
звертався, відповідачка висловлювала думку, що цей акт є
необгрунтованим. На підтвердження цього вона посилалась на довідки
Сімферопольської міської та обласної лікарень і республіканського
психіатричного диспансеру, з яких видно, що М. ніколи не лікувався
в зазначених лікувальних закладах з приводу психічних захворювань.У самому акті судово-психіатричної експертизи не зазначено,
на підставі яких медичних документів та інших даних експерти
дійшли висновку, що М. на момент складання заповіту перебував у
такому психічному стані, коли не міг розуміти значення своїх дій і
керувати ними.Всупереч вимогам статей 15, 30, 62 ЦПК ( 1501-06 ) суд
зазначені відповідачкою обставини ретельно не перевірив, не дав
належної оцінки всім зібраним у справі доказам, не допитав свідків
з метою з'ясування психічного стану М. на день складання заповіту
і всупереч ст. 172 ЦПК ( 1502-06 ), не з'ясувавши, чи одержала Б.
повістку про виклик у судове засідання, розглянув справу в її
відсутності.Президія Верховного суду Автономної Республіки Крим на
порушення вимог ст. 338 ЦПК ( 1503-06 ) погодилася з рішенням
районного суду і залишила його без зміни.
Визнаючи заповіт недійсним з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи, суд не дав оцінки тій обставині, що в акті експертизи не зазначено, на під...
Визнаючи заповіт недійсним з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи, суд не дав оцінки тій обставині, що в акті експертизи не зазначено, на підставі [...]
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on March 20, 1996
Document n0012700-96, current version — Adoption on March 20, 1996