Вироком Богодухівського районного народного суду Б. засуджено
за статтями 17, 94 КК України ( 2001-05 ) за те, що, перебуваючи в
стані алкогольного сп'яніння, він під час сварки умисно з метою
вбивства вдарив С. ножем у ліву частину грудей, заподіявши йому
тяжкі тілесні ушкодження. При розгляді справи в касаційному
порядку вирок залишено без змін.За протестом першого заступника Голови Верховного Суду
України судові рішення змінено з таких підстав.За змістом закону замах на вбивство можливий лише з прямим
умислом, тобто коли особа передбачала і бажала настання смерті
потерпілого, але ці наслідки не настали з незалежних від неї
причин.У вироку суд зазначив, що Б., наносячи С. удари ножем в
життєво важливі органи, та усвідомлюючи небезпечність своїх дій,
не міг не передбачати можливість настання смерті потерпілого,
тобто дійшов висновку, що Б. діяв з непрямим умислом на вбивство.
Але засуджений твердив, що не мав наміру позбавити потерпілого
життя. Суд не дав відповідної оцінки цим показанням і не вказав у
вироку, чому не настала смерть потерпілого.За таких обставин дії Б. слід кваліфікувати за наслідками, що
фактично настали. У даному випадку засуджений заподіяв потерпілому
тяжкі тілесні ушкодження, тому президія Харківського обласного
суду перекваліфікувала його дії зі статей 17, 94 на ч. 1 ст. 101
КК України ( 2001-05 ).
Замах на вбивство можливий лише з прямим умислом
Замах на вбивство можливий лише з прямим умислом
525;
Resolution, Excerpt
on September 25, 1987
Document n0011705-87, current version — Adoption on September 25, 1987