Document n0010700-03, current version — Adoption on January 23, 2003

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
23.01.2003

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
<...>, розглянувши в судовому засіданні матеріали за позовом Г. до
Ніжинського міського суду Чернігівської області про поновлення
порушених прав і відшкодування моральної шкоди, встановила:
У березні 1998 року Г. звернувся з позовом в порядку глави
31-А ЦПК України ( 1501-06 ), посилаючись на те, що посадові особи
Ніжинського районного суду більше двох місяців не розглядають його
скаргу про відмову Ічнянської районної прокуратури порушити
кримінальну справу відносно голови Ічнянського районного суду та
не призначають справу до розгляду.
Ухвалою судді Чернігівського обласного суду від 01.04.98 у
прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ст. 136 ЦПК України
( 1502-06 ) відмовлено у зв'язку з непідсудністю її суду.
Ухвалою судді апеляційного суду Чернігівської області від
03.10.2001 касаційну скаргу Г. на зазначену ухвалу в зв'язку з
тим, що вона викладена російською мовою, залишено без розгляду і
надано строк до 15.10.2001 для усунення цього недоліку.
У зв'язку з тим, що Г. недоліків касаційної скарги у
зазначений термін не усунув, його скаргу ухвалою судді
апеляційного суду Чернігівської області від 29.10.2001 визнано
неподаною і повернено йому.
У касаційній скарзі Г. просить ухвалу апеляційного суду від
29.10.2001 скасувати, як таку, що суперечить Конституції України
( 254к/96-ВР ) та вимогам процесуального права, і постановити
ухвалу про розгляд його справи по суті.
Касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Постановлюючи ухвалу про повернення касаційної скарги Г.
суддя апеляційного суду виходив з того, що вона оформлена з
порушенням вимог, встановлених ст. 322 ЦПК України ( 1503-06 ).
Однак при цьому суддя не врахував, що зазначені у ст. 322 ЦПК
України ( 1503-06 ) вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги є
вичерпними.
Тому подання касаційної скарги до суду не українською мовою,
а російською, не могло бути підставою для застосування правил
ст. 139 ЦПК України ( 1502-06 ), оскільки така вимога ст. 322 ЦПК
України ( 1503-06 ) не передбачена.
Посилання в ухвалі апеляційного суду на те, що подання
касаційної скарги російською мовою суперечить вимогам ст. 10
Конституції України ( 254к/96-ВР ), є безпідставним.
Як зазначено у частині 3 цієї статті Конституції України
( 254к/96-ВР ) в Україні гарантується вільний розвиток,
використання і захист російської, інших мов національних меншин
України.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про мови в Україні"
( 8312-11 ) громадянам України гарантується право користуватися
національною мовою або будь-якою іншою мовою. Громадянин управі
звертатися до державних, партійних, громадських органів,
підприємств, установ і організацій українською чи іншою мовою їх
роботи, російською мовою або мовою, прийнятною для сторін.
Стаття 18 цього Закону ( 8312-11 ), як і ст. 9 ЦПК України
( 1501-06 ), передбачає і забезпечує право громадян, які беруть
участь у справі і не володіють мовою, якою проводиться
судочинство, робити заяви, давати пояснення і показання, виступати
в суді і заявляти клопотання рідною мовою, а також користуватися
послугами перекладача.
Це також передбачено і ст. 10 Рамкової конвенції про захист
національних меншин ( 995_055 ) від 1 лютого 1995 року,
ратифікованої Законом України від 9 грудня 1997 року.
Враховуючи наведене, судова палата вважає, що оскаржувана
ухвала судді апеляційного суду, як постановлена з порушенням вимог
процесуального права, підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 340 ЦПК України ( 1503-06 ), судова палата
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Г. задовольнити.
Ухвалу судді апеляційного суду Чернігівської області від
29.10.2001 скасувати, а справу повернути до апеляційного суду для
виконання вимог ст. ст. 323 - 325 ЦПК України ( 1503-06 ).
Ухвала оскарженню не підлягає.
"Збірник поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної
та судової практики",
N 11, березень, 2003 р.



on top