Document n0009705-87, current version — Adoption on July 23, 1987

ПРЕЗИДІЯ ДОНЕЦЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
П О С Т А Н О В А
від 23.07.87

Замах на вбивство можливий лише з прямим умислом. За
відсутності доказів, які б свідчили про те, що винна особа
передбачала і бажала настання смерті потерпілого від її дій,
вона повинна нести відповідальність за наслідки, що фактично
настали

(Витяг)

Вироком Ясинуватського районного народного суду М. засуджено
за статтями 17, 94 КК України ( 2001-05 ) за те, що, перебуваючи в
стані алкогольного сп'яніння, він ударив К., з яким у нього були
неприязні стосунки і якого він мав намір вбити, розвідним ключем
по голові і руці, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження,
небезпечні для життя в момент заподіяння. Ухвалою судової колегії
Донецького обласного суду вирок залишено без змін.
За протестом першого заступника Голови Верховного Суду
України судові рішення змінено з таких підстав.
Суд правильно встановив фактичні обставини вчиненого, але
висновки суду і касаційної інстанції про те, що М. вчинив замах на
вбивство К., зроблено без достатніх підстав.
Замах на вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли
дії винної особи свідчать про те, що вона передбачала і бажала
настання смерті потерпілого, але такі наслідки не настали з
незалежних від її волі причин.
Кваліфікуючи дії М. за статтями 17, 94 КК ( 2001-05 ), суд
послався у вироку на показання потерпілого К., свідків М-ва і П.,
а також на висновок судово-медичної експертизи, однак належної
оцінки цим доказам у сукупності не дав. Проте їх аналіз не
свідчить про наявність у засудженого прямого умислу на вбивство К.
Інших доказів, на підставі яких можна було б дійти висновку,
що М. передбачав настання смерті потерпілого і бажав цього, у
справі немає.
У зв'язку з цим, погоджуючись з протестом, президія обласного
суду перекваліфікувала дії засудженого зі статей 17, 94 на ч. 1
ст. 101 КК України ( 2001-05 ), тобто визнала, що М. має нести
ст. 101 КК України, тобто визнала, що М. має нести
відповідальність за фактичні наслідки своїх дій - за заподіяння
умисних тяжких тілесних ушкоджень.
Бюлетень законодавства і юридичної практики України,
1993, N 4, стр. 98



on top