Вирішуючи позов про визнання страйку недійсним, суд виходив з
того, що відповідно до постанови Верховної Ради України від
12 вересня 1991 р. "Про порядок тимчасової дії на території
України окремих актів законодавства Союзу РСР" ( 1545-12 ) в
Україні до прийняття відповідного законодавчого акта діє Закон
Союзу РСР від 9 жовтня 1989 р. (в редакції Закону від 20 травня
1991 р.) "Про порядок вирішення колективних трудових спорів
(конфліктів)" ( 137/98-ВР ) і що страйки, оголошені або проведені
з порушенням цього Закону, є неправомірнимиУ листопаді 1991 р. станція швидкої медичної допомоги
Чернігівського міського відділу охорони здоров'я пред'явила позов
до її страйкового комітету про визнання страйку, розпочатого
22 жовтня 1991 р., того ж дня припиненого і відновленого
21 листопада 1991 р., незаконним, посилаючись на те, що він
створює загрозу життю та здоров'ю людей. Крім того, рішення про
проведення страйку приймалось на зборах не усього колективу
станції, а лише водіїв.У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду
і закрити справу, посилаючись на те, що такий спір не підлягає
розглядові в судах, оскільки в Україні не прийнято відповідного
закону.Судова колегія Верховного Суду України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.Згідно з ст. 9 Закону СРСР від 9 жовтня 1989 р. (в редакції
Закону від 20 травня 1991 р.) "Про порядок вирішення колективних
трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) визнаються незаконними
страйки, оголошені без додержання положень статей 2-4 цього
Закону, або такі, що розпочалися або продовжуються на порушення
вимог статей 5, 10 і 12 вказаного Закону.Судом встановлено, що рішення про проведення страйку з
22 жовтня та його відновлення з 21 листопада 1991 р. приймалось
не на загальних зборах (конференції) трудового колективу станції,
а на зборах водіїв. У письмовій формі вимоги викладені не були.
Адміністрацію з ними не ознайомили. Не розглядалися вони перед
початком страйку і перед його відновленням примирною комісією та
трудовим арбітражем.Наведене підтверджується показаннями свідків, іншими доказами
і не оспорювалось представниками відповідача.Крім того, страйк водіїв станції швидкої медичної допомоги,
що тривав понад сім днів, порушив режим роботи цієї установи, чим
створив реальну загрозу життю і здоров'ю людей.За таких обставин суд обгрунтовано визнав страйк незаконним,
оскільки водії станції швидкої медичної допомоги, припинивши
роботу, допустили порушення вимог статей 2, 4, 5 і 12 Закону СРСР
"Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"
( 137/98-ВР ).Доводи, що містяться в касаційній скарзі, про те, що спір не
підлягав розглядові в судах, оскільки в Україні не прийнято
відповідного закону, безпідставні. Постановою Верховної Ради
України, від 12 вересня 1991 р. "Про порядок тимчасової дії на
території України окремих актів законодавства Союзу РСР"
( 1545-12 ) встановлено, що до прийняття відповідних актів
законодавства України на її території застосовуються акти
законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані
законодавством України.
Про визнання страйку незаконним
Про визнання страйку незаконним
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on January 15, 1992
Document n0008700-92, current version — Adoption on January 15, 1992