Л. пред'явила позов до Б. про зміну договору найму жилого
приміщення - трикімнатної квартири площею 38,7 кв. м, де проживала
з дитиною та відповідачкою. Посилаючись на те, що при користуванні
квартирою виникають конфлікти, просила поділити жиле приміщення,
виділивши їй з дитиною дві кімнати, кожна по 10,9 кв. м, а матері
- приміщення 16,9 кв. м.Рішенням Ялтинського міського народного суду, залишеним без
зміни ухвалою судової колегії Кримського обласного суду, в позові
відмовлено. Президія Кримського обласного суду задовольнила
протест заступника Голови Верховного Суду України, скасувала
судові рішення і у постанові про направлення справи на новий
розгляд вказала на таке.Відмовляючи у позові, суд виходив з того, що поділом квартири
ущемлюються житлові інтереси позивачки з дитиною.Відповідно до роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду
України у п. 16 постанови N 2 ( v0002700-85 ) від 12 квітня 1985
р. "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами
Житлового кодексу України", у задоволенні вимог члена сім'ї
наймача про поділ жилого приміщення може бути відмовлено, коли
зміна договору найму жилого приміщення призведе до штучного
погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність взяття
його на облік як такого, що потребує поліпшення житлових умов.Суд не врахував цих роз'яснень і всебічно не перевірив
доводів позивачки про те, що зміна договору найму жилого
приміщення не призводить до штучного погіршення її з дитиною
житлових умов.
Відмовивши у позові про зміну договору найму з мотиву погіршення житлових умов позивачки, суд не врахував, що відмовити у позові з цих підстав можливо лише у...
Відмовивши у позові про зміну договору найму з мотиву погіршення житлових умов позивачки, суд не врахував, що відмовити у позові з цих підстав можливо лише у тому [...]
525;
Resolution, Excerpt
on June 21, 1991
Document n0005705-91, current version — Adoption on June 21, 1991