Суд визнав незаконним звільнення працівника за п. 5 ст. 40
Кодексу законів про працю України ( 322-08 ), оскільки розірвання
з ним трудового договору було здійснено не під час відсутності
працівника у зв'язку з його тимчасовою непрацездатністю понад
строк, передбачений цією нормою, а коли після закінчення лікування
працівник з'явився на роботу, в зв'язку з чим відпали підстави для
розірвання трудового договоруУ січні 1992 р. Г. пред'явив позов до виробничого об'єднання
"Черкасзалізобетон" про поновлення на роботі і стягнення
заробітної плати за час вимушеного прогулу. Позивач зазначав, що
він працював у відповідача юрисконсультом з 1988 р. У зв'язку із
захворюванням тривалий час - з 15 грудня 1990 р. по 15 січня
1992 р. знаходився на лікуванні. А після закінчення лікування,
15 січня 1992 р. був звільнений з роботи за п. 5 ст. 40 КЗпП
( 322-08 ), хоч вийшов на роботу. Вважаючи звільнення незаконним,
Г. просив задовольнити його позов.Рішенням судової колегії Черкаського обласного суду від
5 червня 1992 р. позов задоволено. На відшкодування шкоди,
заподіяної об'єднанню оплатою вимушеного прогулу Г., на користь
об'єднання з Б. стягнуто 3016 крб.У касаційних скаргах відповідач і третя особа просять
скасувати рішення, посилаючись на постановлення його з порушенням
закону.Судова колегія Верховного Суду України вважає, що касаційні
скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.Постановляючи рішення про поновлення Г. на роботі, суд
виходив з того, що виробничої необхідності у звільненні позивача
не було, трудовий договір з ним було припинено, коли він прийшов
до відповідача для продовження виконання своїх функцій за трудовим
договором після закінчення лікування.З матеріалів справи вбачається, що у період хвороби Г. його
обов'язки виконував С., прийнятий на роботу на час його
відсутності. Після завершення лікування Г. 15 січня 1992 р.
прийшов до об'єднання і повідомив, що приступає до роботи. Однак
відповідач у той же день видав наказ про його звільнення за п. 5
ст. 40 КЗпП ( 322-08 ). Доводи касаційних скарг про те, щовирішення питання щодо
припинення трудового договору з цих підстав є виключним правом
адміністрації, не грунтуються на законі. За змістом п. 5 ст. 40
КЗпП ( 322-08 ) вирішальне значення для припинення трудового
договору з розглядуваних підстав має існування потреби у заміні
відсутнього працівника. Якщо відсутність припиняється (працівник
вийшов на роботу), відпадають і підстави для припинення трудового
договору за п. 5 ст. 40 КЗпП.
Про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
Про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on July 8, 1992
Document n0005700-92, current version — Adoption on July 8, 1992