Розірвання трудового договору за п. 2 ст. 40 Кодексу законів
про працю України ( 322-08 ) може бути визнано законним у тому
разі, коли суд встановить, що працівника, який не відповідає
займаній посаді чи виконуваній роботі за станом здоров'я,
неможливо, за його згодою, перевести на іншу роботуУ травні 1994 р. А. пред'явив позов до станції ім.
Т.Г. Шевченка Одеської залізниці про поновлення на роботі і
стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.Позивач зазначав, що він працював у відповідача з 1990 р. на
різних посадах, а останнім часом - регулювальником швидкості руху
вагонів. Наказом від 14 квітня 1994 р. його звільнено на підставі
п. 2 ст. 40 КЗпП ( 322-08 ) у зв'язку з невідповідністю займаній
посаді за станом здоров'я, який перешкоджає продовженню даної
роботи.У касаційній скарзі А. просить скасувати це рішення,
посилаючись на те, що суд недостатньо повно з'ясував справжні
обставини справи, дав неправильну оцінку зібраним доказам і через
це постановив необгрунтоване рішення.Судова колегія Верховного Суду України вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.Згідно зі ст. 40 КЗпП ( 322-08 ) звільнення з роботи з
підстав, зазначених у п. 2 цієї статті, допускається, якщо
неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.Як вбачається з матеріалів справи, позивач працював у
відповідача регулювальником швидкості руху вагонів.На обгрунтування своїх вимог А. посилався на те, що 3 лютого
1994 р. він дістав травму, в зв'язку з чим медичні органи
визнали, що за станом здоров'я йому не можна працювати біля
механізмів, що рухаються, і на висоті, а відповідач звільнив його
з роботи, не запропонувавши переведення ні іншу роботу, хоч така
можливість була.Після скасування першого рішення районного суду обласний суд
намагався перевірити ці обставини, однак з належною повнотою цього
питання не з'ясував. Він обмежився лише довідкою станції про
наявність вакантних посад і в своєму рішенні послався на те, що
позивач за станом здоров'я не міг бути переведеним на ці посади.Разом з тим суд не витребував штатного розкладу, не
перевірив, які саме посади були вакантні і чи можна було
перевести на них позивача, хоч на станції працює значна кількість
працівників і позивач твердить, що він може працювати слюсарем,
маляром, виконувати інші роботи, не пов'язані з рухом механізмів
і висотою, однак вони не були йому запропоновані.Оскільки на порушення вимог статей 15, 30 ЦПК України
( 1501-06 ) ці питання з достатньою повнотою не з'ясовані, рішення
суду не можна визнати обгрунтованим.Керуючись статтями 310, 311 ЦПК ( 1503-06 ), судова колегія
Верховного Суду рішення скасувала, а справу надіслала на новий
розгляд.
Про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
Про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on November 23, 1994
Document n0004700-94, current version — Adoption on November 23, 1994