Document n0003700-94, current version — Adoption on July 20, 1994

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 20.07.94
м.Київ
vd940720

(Витяг)
При вирішенні позову про поновлення на роботі працівника,
трудовий договір з яким розірвано за п. 2 ст. 40 Кодексу законів
про працю України ( 322-08 ) на підставі результатів атестації,
суд має враховувати, що висновки атестаційної комісії щодо
кваліфікації працівника підлягають оцінці судом у сукупності з
іншими доказами у справі
У грудні 1992 р. С. пред'явив позов до Чернігівського
міського виробничо-технічного відділу зв'язку про поновлення на
роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позивач зазначав, що з квітня 1963 р. він працював у
відповідача електромонтером електропідживлюїочої установки. В
жовтні 1988 р. йому було присвоєно п'ятий кваліфікаційний розряд,
а наказом від 17 листопада 1992 р він був звільнений за п. 2
ст. 40 КЗпП ( 322-08 ) на підставі невідповідності займаній посаді
внаслідок недостатньої кваліфікації.
Посилаючись на те, що справжньою причиною його звільнення
було упереджене ставлення до нього адміністрації, позивач просив
суд задовольнити його позов.
Справа розглядалася неодноразово.
Рішенням Новозаводського районного суду від 10 лютого
1994 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії
Чернігівського обласного суду від 15 березня 1994 р., у позові
відмовлено.
Президія обласного суду постановою від 29 квітня 1994 р.
протест заступника прокурора Чернігівської області залишила без
задоволення, а судові рішення - без зміни.
У протесті заступника Генерального прокурора України
ставиться питання про скасування зазначених судових рішень і
надіслання справи на новий розгляд.
Судова колегія Верховного Суду України вважає, що протест
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у позові, суд вважав доведеним, що позивач
внаслідок недостатньої кваліфікації не відповідає займаній посаді.
На підтвердження цього суд послався на висновок атестаційної
комісії, а також зазначив, що твердження позивача про упереджене
ставлення до нього адміністрації не доведено.
З цим погодились судова колегія і президія обласного суду.
Проте такі висновки зроблені без достатньо повного і
всебічного з'ясування справжніх обставин справи.
Згідно з роз'ясненнями, даними в п. 21 постанови N 9
( v0009700-92 ) Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада
1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів", висновки
атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягають
оцінці у сукупності з іншими доказами у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, допитані судом свідки Б.,
Д., Ш. показували, що позивач 29 років працював на цій посаді і
належним чином виконував свої обов'язки, давав правильні відповіді
на запитання членів атестаційної комісії. Однак всупереч вимогам
ст. 62 ЦПК України ( 1501-06 ) суд не дав оцінки їх показанням.
Не перевірені з достатньою повнотою і доводи позивача про те,
що відповідач звільнив його через упереджене ставлення. При
спростуванні цих пояснень суд не навів доказів.
За таких обставин рішення суду не можна визнати
обгрунтованим.
Судова колегія і президія обласного суду не звернули на це
увагу і рішення залишили без зміни.
Керуючись статтями 336, 337 ЦПК ( 1503-06 ), судова колегія
Верховного Суду скасувала постановлені рішення, а справу надіслала
на новий розгляд.
Надруковано: "Бюлетень законодавства і юридичної практики
України", N 3, 1995 р.



on top