Document n0002700-90, current version — Adoption on August 29, 1990

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 29.08.90
м.Київ
vd900829

(Витяг)
Відповідно до ст. 43 Кодексу законів про працю України
( 322-08 ) адміністрація з підстав, зазначених у п. 8 ст. 40 цього
Кодексу, має право розірвати трудовий договір у межах одного
місяця від дня винесення постанови органу, до компетенції якого
входить накладення адміністративного стягнення або застосування
заходів громадського впливу
Г. пред'явила позов до Томашпільського комбінату місцевої
промисловості про поновлення на роботі та стягнення заробітної
плати за час вимушеного прогулу. Позивачка зазначала, що вона
працювала у відповідача робітницею ковбасного цеху з 1978 р.
Наказом від 3 липня 1990 р. була звільнена з роботи за п. 8 ст. 40
КЗпП ( 322-08 ).
Посилаючись на те, що при розірванні трудового договору
адміністрація комбінату порушила встановлений порядок звільнення,
не врахувала тривалий час її роботи на підприємстві та сумлінне
ставлення до праці (за що неодноразово заохочувалася), вона
просила задовольнити її вимоги.
Рішенням Томашпільського районного народного суду, залишеним
без зміни ухвалою судової колегії Вінницького обласного суду, у
позові відмовлено.
Судова колегія Верховного Суду України задовольнила протест
заступника Голови Верховного Суду і в ухвалі про скасування
судових рішень вказала на таке.
Відмовляючи у позові, народний суд виходив з того, що
адміністрація комбінату розірвала з позивачкою трудовий договір
відповідно до вимог п. 8 ст. 40 КЗпП ( 322-08 ). Такий висновок
судова колегія обласного суду визнала обгрунтованим, залишаючи
рішення без зміни.
Проте погодитися з цим не можна. Відповідно до вимог ст. 43
КЗпП ( 322-08 ) при звільненні з підстав, зазначених у п. 8 ст. 40
КЗпП, адміністрація має право розірвати трудовий договір у межах
одного місяця від дня винесення постанови органу, до компетенції
якого входить накладення адміністративного стягнення або
застосування заходів громадського впливу.
Як пояснила позивачка (і це встановлено судом), до
адміністративної відповідальності за дрібну крадіжку вона була
притягнута 11 жовтня, а наказ про її звільнення з 23 жовтня
директор комбінату підписав після 11 листопада, чого він не
заперечував у судовому засіданні, пояснюючи це наміром перевести
Г. на іншу роботу.
Цим обставинам суд всупереч вимогам ст. 203 ЦПК України
( 1502-06 ) оцінки не дав і у рішенні не зазначив, чому вони не
взяті до уваги. З'ясування ж часу фактичного видання наказу має
істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки правом
розірвати трудовий договір адміністрація могла скористатися
протягом місяця від дня винесення постанови.
Підписання наказу після закінчення цього строку не може
вважатися дією, що грунтується на законі.
Надруковано: "Бюлетень законодавства і юридичної практики
України", N 3, 1995 р.



on top