Document n0002700-68, current version — Adoption on April 24, 1968

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
У Х В А Л А
24.04.1968

(Витяг)
У січні 1960 р. Н. Р. пред'явила в суді позов до В. Р. про
визнання права власності на 1/2 частину будинку і визначення
порядку користування цим будинком. В позовній заяві зазначала, що
з 1949 р. перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, в
період якого ними споруджено будинок у м. Прилуках. В 1959 р. вони
припинили сумісне життя. Посилаючись на те, що будинок оформлено
на ім'я відповідача, а останній права за нею на цей будинок не
визнає, Н. Р. просила суд визнати за нею право власності н 1/2
частину будинку та визначити порядок користування конкретними
приміщеннями.
При розгляді судом даної справи сторони уклали мирову угоду,
за якою за позивачкою визнано право на 1/2 частину будинку і
виділено в її користування дві кімнати, половину коридору та
більшу частину сараю.
Ухвалою народного суду м. Прилук від 26 січня 1960 р. мирову
угоду сторін затверджено. Після цього мирова угода частково була
виконана. За позивачкою зареєстровано 1/2 частину будинку.
Що ж до визначення порядку конкретного користування будинком,
то в цій частині угода не виконувалася, оскільки сторони
примирилися, відновили шлюбні відносини і до 1966 р. продовжували
ведення спільного господарства. За цей час ними проведені
переобладнання будинку (в одній кімнаті поставлено перегородку,
зроблено другий вихід з будинку, прибудовано веранду і кладовку).
В 1966 р. сторони вдруге припинили сумісне життя, і Н. Р. у
серпні 1967 р. звернулася до суду з позовом про встановлення
порядку користування будинком.
Народний суд м. Прилук рішенням від 18 червня 1967 р.
задовольнив позов. Ухвалою судової колегії Чернігівського
обласного суду від 10 жовтня 1967 р. це рішення скасовано і
провадження в справі закрито.
У протесті заступника Голови Верховного Суду УРСР ставиться
питання про скасування ухвали обласного суду і направлення справи
на новий касаційний розгляд. Протест задоволено з таких підстав.
Скасовуючи рішення народного суду і закриваючи провадження справі,
судова колегія послалася на те, що ухвалою народного суду від
26 січня 1960 р. затверджено мирову угоду сторін, якою вирішено їх
спір про встановлення порядку конкретного користування будинком.
Тому відповідно до ст. 136 ( 1502-06 ) вдруге пред'явлений Н. Р.
позов про встановлення порядку користування цим же будинком судові
непідвідомчий.
З таким висновком погодитись не можна.
Ст. 136 ЦПК ( 1502-06 ) визначає підстави відмовлення в
прийнятті позовної заяви, а не закриття провадження в справі, яке
вирішується ст. 227 ЦПК. Однак рішення суду в даному випадку не
могло бути скасовано з закриттям провадження в справі з підстав,
передбачених ст. 227 ЦПК.
Як уже зазначалося, мирова угода сторін, яку затвердив
народний суд у січні 1960 р., в частині визначення порядку
користування будинком не була виконана, оскільки після її
затвердження сторони примирилися, протягом майже шести років
продовжували ведення спільного господарства, за цей час
переобладнали будинок, прибудували до нього веранду і кладовку та
зробили ще один вихід.
Таким чином, з часу затвердження судом мирової угоди предмет
і підстави позову істотно змінилися, тому народний суд міг
прийняти справу до свого провадження і вирішити її по суті.
З наведених мотивів ухвала обласного суду скасована, а справа
направлена на новий касаційний розгляд.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
N 3 (частина 2), 1995 р.



on top