Вироком Ямпільського районного народного суду Вінницької
області Ф. засуджено за ст. 103 КК України ( 2001-05 ) за такі
дії.Повертаючись о 23 год. додому, Ф. почув біля свого будинку
крики дружини і малолітніх дітей, які кликали на допомогу.
Підбігши, він побачив двох незнайомих чоловіків, які виходили з
двору. Не знаючи, що трапилось з дружиною і дітьми, Ф. сильно
розхвилювався і кілька раз ударив ногами і руками в різні частини
тіла одного з незнайомців, а саме Г., заподіявши йому тілесні
ушкодження середньої тяжкості.За протестом першого заступника Голови Верховного Суду
України вирок скасовано із закриттям справи з таких підстав.
Народний суд достатньо повно дослідив та об'єктивно виклав у
вироку обставини справи, проте дав їм невірну юридичну оцінку, що
призвело до незаконного засудження Ф.У стадії розслідування і в суді Ф. пояснював, що, почувши
біля свого будинку крики дружини та дітей про допомогу і побачивши
на подвір'ї двох незнайомих чоловіків, він, не знаючи, що ті
зробили з його родиною, дуже розхвилювався і почав бити
незнайомців. Дружина засудженого засвідчила, що в пізній час в
двері будинку ломилися двоє незнайомих чоловіків. Вона злякалася,
почала кликати на допомогу, потім побачила у дворі бійку, а згодом
до будинку зайшов її чоловік, дуже схвильований. Ці обставини
підтвердила свідок В.За поясненнями потерпілого Г., він після вживання спиртних
напоїв разом з незнайомим йому чоловіком прийшов з ним до будинку
Ф., оскільки мав намір знайти жінку, щоб у неї заночувати.
Невдовзі прийшов господар і побив його, а незнайомець втік.Згідно з висновком судово-медичної експертизи, Г. були
заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості.Суд обгрунтовано визнав достовірними показання засудженого Ф.
та свідків про обставини, які передували заподіянню тілесних
ушкоджень потерпілому Г., і дійшов висновку, що Ф. діяв у стані
сильного душевного хвилювання, яке виникло у нього раптово. А от
висновок суду про неправомірність дій засудженого є безпідставним.За змістом ст. 15 КК України ( 2001-05 ) не є злочином дія,
яка хоч і підпадає під ознаки діяння, передбаченого кримінальним
законом, але вчинена у стані необхідної оборони, зокрема, при
захисті інтересів того, хто обороняється, або іншої особи від
суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння посягаючому
шкоди, якщо при цьому не буде перевищено меж необхідної оборони.Ф. мав підставу сприйняти крики дружини і дітей про допомогу
як реальну небезпеку для них, характер і ступінь якої не міг
знати. Ф. був переконаний, що саме незнайомці вчинили злочин щодо
його сім'ї. В такій ситуації застосування щодо них насильства було
правомірним. Оскільки при заподіянні цим особам тілесних ушкоджень
будь-яких засобів чи знарядь Ф. не застосовував, його дії не можна
визнати такими, що перевищили межі необхідної оборони.
Не є злочином дія, яка хоч і підпадає під ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, але вчинена при захисті інтересів іншої особи від суспільно небе...
Document n0001705-91, current version — Adoption on June 20, 1991