Document n0001700-78, current version — Adoption on April 19, 1978

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
У Х В А Л А
19.04.1978

(Витяг)
У січні 1976 р. виконком Печерської районної Ради народних
депутатів м. Києва пред'явив позов до Г.С. і В.С. про безоплатне
вилучення будинку. Позивач зазначав, що власником будинку за
договором купівлі-продажу від 18 березня 1971 р. була Г.С. На час
купівлі домоволодіння складалось з жилого одноповерхового будинку
з двох кімнат площею 18 і 14,1 кв. м, кухні, коридора, веранди,
кладовки та надвірних будівель. 22 травня 1971 р. Г.С. вступила в
шлюб з В.С., і після цього будинок перебудували. На місці
придбаного було збудовано двоповерховий будинок з чотирьох кімнат,
кухні, коридора. Сарай також перебудовано в жилий будинок з двох
кімнат, коридора, кладовки.
Рішенням райвиконкому від 26 січня 1976 р. прибудови до
першого будинку узаконені, а відносно другого будинку постановлено
пред'явити позов про його безоплатне вилучення.
Ухвалою Печорського районного народного суду м. Києва від
18 жовтня 1976 р. провадження в справі закрито в зв'язку з
відмовою позивача від позову.
Постановою президії Київського міського суду від 24 грудня
1974 р. протест прокурора м. Києва на ухвалу народного суду
залишено без задоволення.
Заступником Прокурора УРСР внесено аналогічний протест до
судової колегії в цивільних справах Верховного Суду УРСР, в якому
ставиться питання про скасування зазначених судових рішень і
направлення справи на новий розгляд.
Протест підлягає задоволенню з таких підстав. Як уже
зазначалося, з приводу вилучення у відповідачів будинку на
підставі ст. 105 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) відбулося 26 січня
1976 р. рішення виконкому Печерської районної Ради народних
депутатів м. Києва. Дане рішення не скасоване, і виконком не
приймав нового рішення про відмову від позову про безоплатне
вилучення будинку.
Провадження в справі судом закрите згідно з листом про це
голови райвиконкому. Однак голова виконкому не правомочний
одноособово вирішувати питання, віднесені до компетенції виконкому
як колегіального органу Ради народних депутатів. Тому відповідно
до вимог ст. 103 ЦПК ( 1501-06 ) суд у даному випадку не міг
прийняти відмову від позову і закривати провадження в справі.
Виходячи з наведеного, судова колегія Верховного Суду УРСР
У Х В А Л И Л А:
протест заступника Прокурора УРСР задовольнити. Ухвалу
Печерського районного народного суду м. Києва від 18 жовтня
1976 р. і постанову президії Київського міського народного суду
від 24 грудня 1976 р. скасувати, а справу направити народному
судові на новий розгляд.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
N 3 (частина 2), 1995 р.



on top