![]()
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
розглянувши касаційні скарги Запорізького обласного
теритріального відділення Антимонопольного комітету України,
м. Запоріжжядо Запорізького обласного територіального відділення
Антимонопольного комітету України (далі - відділення АМК)третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних
вимог на предмет спору, - концерн "Міські теплові мережі" (далі -
Концерн), м. ЗапоріжжяВиконком звернувся до господарського суду Запорізької області
з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії
відповідача від 06.04.2005 N 15-рш "Про визнання вчинення
порушення законодавства про захист економічної конкуренції".Рішенням названого суду від 11.07.2005 (суддя Садовий І.В.),
залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного
господарського суду від 12.10.2005 (колегія суддів у складі:
Антонік С.Г. - головуючий, судді Яценко О.М., Мойсеєнко Т.В.),
позов задоволено. Прийняті судові рішення мотивовано
безпідставністю висновків відповідача щодо вчинення Виконкомом
порушення законодавства про захист економічної конкуренції.Відділення АМК у касаційних скаргах просить Вищий
господарський суд України судові рішення зі справи скасувати та в
задоволенні позову відмовити. Своє прохання скаржник мотивує
невідповідністю висновків попередніх судових інстанцій обставинам
справи, порушенням і неправильним застосуванням судами норм
матеріального та процесуального права.Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) до
адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії
чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків,
коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією
( 254к/96-ВР ) чи законами України встановлено інший порядок
судового провадження. Згідно з частиною другою статті 4 цього ж
Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі
публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений
інший порядок судового вирішення. В свою чергу, статтею 60 Закону
України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 )
встановлено, що рішення органів Антимонопольного комітету України
оскаржуються до господарського суду. Отже, спір у даній справі
підвідомчий господарським судам та має бути розглянутий за
правилами Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (далі - ГПК України).Таку ж правову позицію викладено в інформаційному листі
Верховного Суду України від 26.12.2005 N 3.2-2005.З огляду на наведене Вищим господарськими судом України
відхилено клопотання представника Генеральної прокуратури України
про передачу справи для вирішення до Вищого адміністративного суду
України.Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
ГПК України ( 1798-12 ) належним чином повідомлено про час і місце
розгляду касаційних скарг.Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної
інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши представників
сторін, третьої особи та прокуратури, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення
касаційних скарг з урахуванням такого.- рішенням Виконкому від 21.11.2003 N 372 встановлено тарифи
на виробництво теплової енергії Концерну, відповідно до яких для
населення нарахування плати за опалення передбачено, виходячи з
наявності чи відсутності приладів обліку: за наявності приладів
обліку плата розраховується на підставі тарифу за 1 Гкал теплової
енергії, у випадку їх відсутності - за 1 кв. м площі квартири на
місяць (т.2, а.с.2-4);- рішенням Виконкому від 26.06.2003 N 214 затверджено
Методику перерахунку за послуги централізованого теплопостачання і
показники надання послуг та зменшення плати за них у разі зниження
їх якості, відповідно до яких у 2003 році при зміні параметрів
теплоносія в системах централізованого теплопостачання мав
здійснюватись перерахунок за послуги з теплопостачання, що
надаються згідно з Правилами надання населенню послуг з водо-,
теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою
Кабінету Міністрів України від 30.12.1997 N 1497 ( 1497-97-п )
(т.2, а.с.5-8);- 06.04.2005 адміністративною колегією відділення АМК
прийнято рішення N 15-рш "Про визнання вчинення порушення
законодавства про захист економічної конкуренції"
(т.1, а.с.19-33), яким:- визнано, що Виконком, прийнявши рішення від 21.11.2003
N 372, в якому не було визначено тарифу на опалення за 1 Гкал для
споживачів (ВРЕЖО, ЖБК), вчинив порушення законодавства про захист
економічної конкуренції, передбачене пунктом 7 статті 50 Закону
України від 11.01.2001 N 2210-III ( 2210-14 ) "Про захист
економічної конкуренції" (далі - Закон N 2210) у вигляді вчинення
дій, заборонених статтею 17 цього Закону, що полягали у створенні
умов для вчинення Концерном порушень законодавства про захист
економічної конкуренції, передбачених пунктом 2 статті 50,
частинами першою та другою (пункти 1, 2) статті 13 Закону N 2210,
шляхом зловживання монопольним становищем на ринку
централізованого теплопостачання у вигляді дій суб'єкта
господарювання, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які
неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції
на ринку, а саме: встановлення таких умов реалізації товару, які
неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції
на ринку; застосування різних умов до рівнозначних угод з
суб'єктами господарювання, покупцями без об'єктивно виправданих на
те причин;- визнано, що Виконком, затвердивши Методику перерахунку за
послуги централізованого теплопостачання і показники надання
послуг та зменшення плати за них у разі зниження їх якості
(рішення від 26.06.2003 N 214), які не забезпечували у повному
обсязі перерахунку плати за опалення при зменшенні її кількісних
показників, вчинив порушення законодавства про захист економічної
конкуренції, передбачене пунктом 7 статті 50 Закону N 2210
( 2210-14 ) у вигляді вчинення дій, заборонених статтею 17 цього
Закону, що полягали у створенні умов для вчинення Концерном
порушення законодавства про захист економічної конкуренції,
передбаченого частинами першою та другою (пункт 1) статті 13,
пунктом 2 статті 50 Закону N 2210, шляхом зловживання монопольним
становищем на ринку централізованого теплопостачання у вигляді
встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б
встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;- зобов'язано Виконком припинити порушення законодавства про
захист економічної конкуренції шляхом прийняття рішення, яким
зобов'язати: Концерн здійснювати нарахування плати
житлово-експлуатаційним організаціям (ВРЕЖО, ЖБК тощо) за фактично
відпущену теплову енергію з урахуванням тарифу за 1 Гкал; Концерн
та виробничі ремонтно-експлуатаційні житлові об'єднання міста
Запоріжжя здійснити перерахунки плати за опалення населенню,
будинки яких не обладнані приладами обліку теплової енергії, з
урахуванням фактичних обсягів відпущеної теплової енергії за
2003-2004 роки;- рішення адміністративної колегії відділення АМК від
06.04.2005 N 15-рш з посиланням на пункт 9.1 Правил користування
тепловою енергією, затверджених наказом Міністерства енергетики й
електрифікації СРСР від 06.12.1981 N 310 ( v0310400-81 ) (далі -
Правила N 310), мотивовано тим, що розрахунки за послуги з
опалення мають здійснюватися з урахуванням їх фактичного обсягу,
виходячи з тарифу за 1 Гкал теплової енергії;Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.Попередніми судовими інстанціями встановлено, що рішення
Виконкому від 21.11.2003 N 372 та від 26.06.2003 N 214 прийняті
останнім в межах наданих йому повноважень та відповідно до
положень Закону України "Про місцеве самоврядування"
( 280/97-ВР ).Згідно з Постановою Верховної Ради України "Про порядок
тимчасової дії на території України окремих актів законодавства
Союзу РСР" від 12.09.1991 N 1545-XII ( 1545-12 ) до прийняття
відповідних актів законодавства України на території республіки
застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не
врегульовані законодавством України, за умови, що вони не
суперечать Конституції ( 254к/96-ВР ) і законам України.Розділом "Порядок оплати послуг" Правил надання населенню
послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених
постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.1997 N 1497
( 1497-97-п ), які діяли на час виникнення спірних правовідносин
(далі - Правила N 1497), передбачалося внесення плати за надані
послуги або за показаннями засобів обліку, або з розрахунку на
1 кв. м житла.За таких обставин попередніми судовими інстанціями
обґрунтовано відхилено посилання відповідача на необхідність
застосування пункту 9.1 Правил N 310 ( v0310400-81 ), який
передбачав здійснення розрахунків з споживачами за теплову енергію
на підставі даних приладів обліку відповідно до чинних тарифів
(які на час прийняття позивачем відповідних рішень втратили
чинність).Згідно з пунктом 31 Правил N 1497 ( 1497-97-п ) умови, за
яких може зменшуватися плата за послуги, встановлюють відповідні
місцеві державні адміністрації або органи місцевого
самоврядування.Відповідно до пункту 7 статті 50 Закону N 2210 ( 2210-14 )
вчинення дій, заборонених згідно із статтею 17 цього Закону, є
порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.Статтею 17 Закону N 2210 ( 2210-14 ) забороняються дії чи
бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування,
органів адміністративно-господарського управління та контролю
(колегіального органу чи посадової особи), що полягають у схиленні
суб'єктів господарювання, органів влади, органів місцевого
самоврядування, органів адміністративно-господарського управління
та контролю до порушень законодавства про захист економічної
конкуренції, створенні умов для вчинення таких порушень чи їх
легітимації.Згідно з частиною першою статті 13 Закону N 2210 ( 2210-14 )
(в редакції, що була чинною на час прийняття відповідачем рішення,
правомірність якого оспорюється) зловживанням монопольним
(домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта
господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на
ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення
чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності
інших суб'єктів господарювання, або ущемлення інтересів інших
суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за
умов існування значної конкуренції на ринку.Факт відсутності з боку Концерну зловживання монопольним
становищем на ринку встановлено попередніми судовими інстанціями.В свою чергу, доводи касаційної скарги не спростовують
викладеного і стосуються оцінки судом фактичних обставин справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку
про те, що рішення попередніх судових інстанцій зі справи
відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з
дотриманням норм матеріального та процесуального права і
передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ), Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Про визнання недійсним рішення
Про визнання недійсним рішення
637;
Resolution, Causa
on January 17, 2006
№ 23/165
Document va165600-06, current version — Adoption on January 17, 2006