Про припинення конституційного провадження
у справі за конституційним зверненням громадян
Мироненко Наталії Михайлівни, Мурашина Геннадія
Олександровича, Черняк Зінаїди Степанівни,
Штефана Михайла Йосиповича про офіційне
тлумачення положень статті 2, пункту 1 статті 6,
статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України
"Про прибутковий податок з громадян",
підпункту 4.2.2 пункту 4.2, підпункту 4.4.1
пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами"
розглянув на пленарному засіданні питання про припинення
конституційного провадження у справі за конституційним зверненням
громадян Мироненко Наталії Михайлівни, Мурашина Геннадія
Олександровича, Черняк Зінаїди Степанівни, Штефана Михайла
Йосиповича про офіційне тлумачення положень статті 2, пункту 1
статті 6, статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року N 13-92
( 13-92 ) (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 10,
ст. 77), підпункту 4.2.2 пункту 4.2, підпункту 4.4.1 пункту 4.4
статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III ( 2181-14 ) (Відомості
Верховної Ради України, 2001 р., N 10, ст. 44).1. Громадяни Мироненко Н.М., Мурашин Г.О., Черняк З.С.,
Штефан М.Й. звернулися до Конституційного Суду України з
клопотанням про офіційне тлумачення положень статті 2, пункту 1
статті 6, статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (далі - Декрет),
підпункту 4.2.2 пункту 4.2, підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (далі - Закон).У конституційному зверненні вказується на різне й суперечливе
застосування зазначених положень Декрету ( 13-92 ) і Закону
( 2181-14 ) органами виконавчої влади та судами України при
розгляді справ щодо оподаткування доходів фізичних осіб, що
призводить до прийняття протилежних судових рішень, а відтак і до
порушення конституційних прав громадян на сплату податків та
зборів в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67
Конституції України ( 254к/96-ВР ).2. Порушуючи питання про офіційне тлумачення положень
статті 2, пункту 1 статті 6, статті 7 Декрету ( 13-92 ), суб'єкт
права на конституційне звернення просить Конституційний Суд
України роз'яснити:- що слід розуміти під терміном "сукупний оподатковуваний
дохід за календарний рік" в контексті статті 2 Декрету ( 13-92 );- чи є тотожними за змістом статті 2, пункту 1 статті 6,
статті 7 Декрету ( 13-92 ) поняття "розмір мінімальної місячної
заробітної плати" і "неоподатковуваний мінімум", і як у разі
їхньої тотожності слід розуміти положення цих статей при
обчисленні податку виходячи зі змісту норм Закону України "Про
встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2000 рік" від
1 червня 2000 року N 1766-III ( 1766-14 ) (Відомості Верховної
Ради України, 2000 р., N 35, ст. 288) та Указу Президента України
"Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки
прогресивного оподаткування доходів громадян" від 13 вересня
1994 року N 519 ( 519/94 );- чи має бути застосовано в розумінні положень статті 2,
статті 7 Декрету ( 13-92 ) єдину шкалу ставок прогресивного
оподаткування до всіх нарахувань за будь-яким місцем роботи
фізичних осіб за календарний рік, чи має бути диференційований
порядок оподаткування - для сукупного оподатковуваного доходу за
основним місцем роботи за шкалою ставок прогресивного
оподаткування, а для оподаткування доходів не за місцем основної
роботи у твердій ставці в 20 відсотків.Заявники просять також в контексті вказаних положень Декрету
( 13-92 ) надати офіційне тлумачення положень підпункту 4.2.2
пункту 4.2, підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону ( 2181-14 )
і роз'яснити:- чи є донарахування податку із сукупного доходу громадян за
календарний рік окремим податком або збором (обов'язковим
платежем) в розумінні підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону
( 2181-14 );- чи є обов'язковою для застосування загальними судами норма
підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону ( 2181-14 ).3. Необхідність в офіційному тлумаченні суб'єкт права на
конституційне звернення обгрунтовує неоднозначним і суперечливим
застосуванням положень статті 2, пункту 1 статті 6, статті 7
Декрету ( 13-92 ), підпункту 4.2.2 пункту 4.2, підпункту 4.4.1
пункту 4.4 статті 4 Закону ( 2181-14 ) органами виконавчої влади
та судами України при розгляді справ про оподаткування доходів
фізичних осіб, вважаючи, що працівники державних податкових
інспекцій неправомірно донараховували суму прибуткового податку з
громадян, керуючись не нормами Декрету ( 13-92 ), а положеннями
пункту 7 Інструкції про прибутковий податок з громадян
( z0064-93 ), розробленої на підставі статті 23 Декрету ( 13-92 )
і затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції
України від 21 квітня 1993 року N 12 ( z0064-93 ) та
зареєстрованої Міністерством юстиції України 9 червня 1993 року
N 64 (далі - Інструкція).Свою позицію автори клопотання пояснюють тим, що ставки і
розміри податку встановлені нормами Декрету ( 13-92 ), відповідно
до положень статті 2 ( 13-92 ) якого об'єктом оподаткування
громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є
сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається
з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних
джерел як на території України, так і за її межами. Згідно з
пунктом 1 статті 7 Декрету ( 13-92 ) сукупний оподатковуваний
доход, одержаний за місцем основної роботи, оподатковується за
прогресивною шкалою ставок податку, а доход, одержаний громадянами
не за місцем основної роботи, належить оподатковувати за ставкою
20 відсотків відповідно до пункту 3 статті 7 Декрету ( 13-92 ).Натомість деякі суди України, розглядаючи скарги громадян на
неправомірні дії податкових органів та позови податкових органів
до громадян про стягнення донарахованих сум податкових
зобов'язань, постановляють рішення на підставі пункту 7
Інструкції ( z0064-93 ), відповідно до положень якого громадянам,
які одержали доходи не за місцем основної роботи, державними
податковими інспекціями провадяться перерахунки податку із
сукупного річного доходу, який складається з виплат як за основним
місцем роботи, так і не основним, у тому числі за виконання робіт
за сумісництвом, за шкалою ставок прогресивного оподаткування. У
такий спосіб державні податкові інспекції і деякі суди фактично
змінюють ставки податку, механізм його обчислення, що призводить
до порушення прав громадян при сплаті податків і зборів.4. Друга колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою
від 11 жовтня 2005 року відкрила конституційне провадження у
справі за конституційним зверненням громадян Мироненко Н.М.,
Мурашина Г.О., Черняк З.С., Штефана М.Й. про офіційне тлумачення
положень статті 2, пункту 1 статті 7 Декрету ( 13-92 ), підпункту
4.2.2 пункту 4.2, підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону
( 2181-14 ).5. Конституційний Суд України Ухвалою від 14 листопада
2006 року N 4-у/2006 затвердив суддею-доповідачем у справі
Шишкіна В.І. у зв'язку із закінченням строку призначення та
виходом у відставку судді Конституційного Суду України
Мироненка О.М., якого раніше було затверджено суддею-доповідачем у
цій справі.6. Вирішуючи питання щодо офіційного тлумачення положень
статті 2, пункту 1 статті 6, статті 7 Декрету ( 13-92 ),
Конституційний Суд України виходить з такого.6.1. Відповідно до правової позиції Конституційного Суду
України юрисдикція Конституційного Суду України поширюється лише
на чинні нормативно-правові акти (Рішення Конституційного Суду
України від 14 листопада 2001 року N 15-рп/2001 ( v015p710-01 ).Декрет ( 13-92 ), який за змістом і юридичним статусом є
актом, що має силу закону, втратив чинність з 1 січня 2004 року на
підставі положень статті 22 (пунктів 22.1., 22.10.) Закону України
"Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року
N 889-IV ( 889-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р.,
N 37, ст. 308), крім розділу IV ( 13-92 ) у частині оподаткування
доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю,
який діє до набрання чинності спеціальним законом з питань
оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької
діяльності. Отже, положення статей 2, 6, 7 Декрету ( 13-92 ), щодо
офіційного тлумачення яких звернувся суб'єкт права на
конституційне звернення, втратили чинність, оскільки ці норми були
складовою розділу I "Загальні положення" ( 13-92 ).6.2. Об'єктивно виникли підстави, які вказують на
непідвідомчість Конституційному Суду України питань, що порушили
автори клопотання стосовно тлумачення зазначених положень Декрету
( 13-92 ).З огляду на викладене Конституційний Суд України вважає за
необхідне припинити провадження у справі в частині тлумачення
положень статті 2, пункту 1 статті 6, статті 7 Декрету ( 13-92 ),
оскільки юрисдикція Конституційного Суду України не поширюється на
нормативно-правові акти, які втратили чинність.6.3. Враховуючи наведене та керуючись параграфом 51
Регламенту Конституційного Суду України ( v001z710-97 ),
Конституційний Суд України дійшов висновку, що конституційне
провадження у справі за конституційним зверненням громадян
Мироненко Н.М., Мурашина Г.О., Черняк З.С., Штефана М.Й. про
офіційне тлумачення положень статті 2, пункту 1 статті 6, статті 7
Декрету ( 13-92 ) підлягає припиненню на підставі пункту 3
статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України"
( 422/96-ВР ) - непідвідомчість Конституційному Суду України
питань, порушених у конституційному зверненні.7. Вирішуючи питання про надання офіційного тлумачення
положень підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону ( 2181-14 ),
Конституційний Суд України виходить з такого.7.1. Підставою для конституційного звернення відповідно до
статті 94 Закону України "Про Конституційний Суд України"
( 422/96-ВР ) є наявність неоднозначного застосування положень
Конституції України ( 254к/96-ВР ) або законів України судами
України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на
конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело
до порушення його конституційних прав і свобод.Аналіз конституційного звернення та долучених до нього
матеріалів, зокрема 24 судових рішень, дає підстави для висновку,
що фактів неоднозначного застосування судами України положень
підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону ( 2181-14 )
не наведено.Зі змісту долучених до конституційного звернення судових
актів, які постановили районні, апеляційні суди і Судова палата у
цивільних справах Верховного Суду України, не вбачається, що
відповідні суди загальної юрисдикції застосовували при розгляді
звернень позивачів положення підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4
Закону ( 2181-14 ), що можна було б проаналізувати як неоднозначне
застосування судами цих положень Закону ( 2181-14 ).Заявники фактично ініціюють питання про тлумачення цієї норми
Закону ( 2181-14 ) через призму застосування загальними судами
безпосередньо положень Декрету ( 13-92 ), Указу Президента України
"Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки
прогресивного оподаткування доходів громадян" ( 519/94 ),
Інструкції ( z0064-93 ) та ієрархічної пріоритетності положень цих
нормативних актів у правозастосуванні під час вирішення питань
щодо стягнення сум податків, які державні податкові інспекції
нараховували за прогресивною шкалою. Проте ці питання не належать
до повноважень Конституційного Суду України.7.2. Оскільки конституційне звернення в цій частині не
відповідає вимогам, які передбачені у пункті 4 частини другої
статті 42, статті 94 Закону України "Про Конституційний Суд
України" ( 422/96-ВР ), то на підставі пункту 2 статті 45 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР )
(невідповідність конституційного звернення вимогам, передбаченим
зазначеними нормами) та параграфа 51 Регламенту Конституційного
Суду України ( v001z710-97 ) конституційне провадження у справі за
зверненням громадян Мироненко Н.М., Мурашина Г.О., Черняк З.С.,
Штефана М.Й. про офіційне тлумачення положень підпункту 4.2.2
пункту 4.2 статті 4 Закону ( 2181-14 ) підлягає припиненню.8. Вирішуючи питання про надання офіційного тлумачення
положень підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону ( 2181-14 ),
Конституційний Суд України виходить з такого.8.1. Фактів неоднозначного правозастосування загальними
судами положень підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону
( 2181-14 ) також не наведено.Автори конституційного звернення фактично вимагають від
Конституційного Суду України стверджувальної або заперечувальної
констатації стосовно обов'язковості застосування загальними судами
норми Закону ( 2181-14 ) до правовідносин, які є предметом спору у
судах загальної юрисдикції, а це не належить до сфери повноважень
Конституційного Суду України, тобто такі вимоги непідвідомчі
Конституційному Суду України.8.2. Конституційне провадження у справі за конституційним
зверненням громадян Мироненко Н.М., Мурашина Г.О., Черняк З.С.,
Штефана М.Й. про офіційне тлумачення положень підпункту 4.4.1
пункту 4.4 статті 4 Закону ( 2181-14 ) підлягає припиненню на
підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд
України" ( 422/96-ВР ) - непідвідомчість Конституційному Суду
України питань, порушених у конституційному зверненні.Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150
Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 14, 42, 45, 94 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ),
параграфом 51 Регламенту Конституційного Суду України
( v001z710-97 ), Конституційний Суд України1. Припинити конституційне провадження у справі за
конституційним зверненням громадян Мироненко Наталії Михайлівни,
Мурашина Геннадія Олександровича, Черняк Зінаїди Степанівни,
Штефана Михайла Йосиповича про офіційне тлумачення положень статті
2, пункту 1 статті 6, статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України
"Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ), підпункту 4.4.1
пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) на підставі пункту 3 статті 45
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) -
непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у
конституційному зверненні, та положень підпункту 4.2.2 пункту 4.2
статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) на підставі пункту 2 статті 45 Закону України
"Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) - невідповідність
конституційного звернення вимогам, передбаченим цим Законом.
Про припинення конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадян Мироненко Наталії Михайлівни, Мурашина Геннадія Олександровича, Чер...
Про припинення конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадян Мироненко Наталії Михайлівни, Мурашина Геннадія Олександровича, Черняк [...]
Determination of the Constitutional Court of Ukraine
on February 15, 2007
№ 10-уп/2007
Document va10u710-07, current version — Adoption on February 15, 2007