![]()
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Рішенням господарського суду Львівської області від
09.01.2003 р. (суддя Поліщук В.Ю.) позов задоволено частково:
визнано недійсним рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова
N 23-2/9333342/85 від 04.02.2002 р. про застосування і стягнення
сум штрафних(фінансових) санкцій, донарахованих сум податків,
зборів (обов'язкових платежів) за порушення податкового та іншого
законодавства в частині донарахування податку на додану вартість у
сумі 208340,00 грн. та застосування штрафної санкції по податку на
додану вартість у сумі з 52085,00 грн.; застосування
штрафної санкції за порушення Положення про ведення касових
операцій у національній валюті в Україні ( z0237-01 ) в сумі
2012 грн. 54 коп.; застосування штрафної санкції по прибутковому
податку з громадян у сумі 3204 грн. 24 коп.Висновок суду обгрунтований тим, що оскільки у позивача є
власні виробничі переробні потужності, то спрямування суми податку
на додану вартість на виплату дотацій сільськогосподарським
товаровиробникам відповідає вимогам пункту 11.21 ст. 11 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), а
застосування штрафних санкцій є неправомірним, оскільки позивачем
самостійно були визначені суми податкових зобов'язань зі сплати
податку на додану вартість в податкових деклараціях.Відмова суду в задоволенні позову в частині вимог про
визнання недійсним рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова
N 23-2/9333342/85 від 04.02.2002 р. стосовно донарахування податку
на прибуток у сумі 2000 грн. 00 коп. та застосування штрафної
санкції з цього податку в сумі 500,00 грн., донарахування
прибуткового податку з громадян у сумі 1602,12 грн. вмотивоване
тим, що підпунктом "є" пункту 1 ст. 5 Декрету КМ України "Про
прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) не передбачено
невключення до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного
громадянами, доходів, отриманих від продажу молока та молочної
продукції, а також тим, що включені в декларацію про доходи
за 1 квартал 2000 року витрати не підтверджені відповідними
платіжними, розрахунковими та іншими документами.Одночасно суд вважав безпідставним застосування до позивача
штрафних санкцій за несплату в установленому законодавством
розмірі прибуткового податку з громадян з огляду на те, що позивач
не є платником цього податку, а лише здійснює функції податкового
агента.Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
19.01.2004 р. (судді Бойко С.М., Кузь В.Л., Давид Л.Л.) рішення
господарського суду Львівської області від 09.01.2003 року в
частині визнання недійсним рішення про застосування штрафних
санкцій по прибутковому податку з громадян у сумі 3204,24 грн.
скасовано, в цій частині вимог відмовлено, в іншій частині рішення
суду залишено без змін.Постанова вмотивована правомірним застосуванням відповідачем
штрафних санкцій у сумі 3204,14 грн., передбачених підпунктом
17.1.9 пункту 17.1. статті 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Львова
просить скасувати постанову апеляційної інстанції в частині
визнання недійсним рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова
N 23-2/9333342/85 від 04.02.2002 р. в частині донарахованого
податкового зобов'язання з ПДВ та застосованих штрафних санкцій з
ПДВ, застосованих штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки та прийняти нове рішення про відмову в позові,
посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським
судом п. 1 Порядку нарахування, виплат і використання коштів,
спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським
товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко
та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою КМ України від
12.05.1999 р. N 805 ( 805-99-п ), пункту 11.21 ст. 11 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) абзацу 4
пункту 2.15 Положення про ведення касових операцій в національній
валюті в Україні ( z0237-01 ) та ст. 1 Указу Президента України
"Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки" ( 436/95 ).Перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в постанові суду апеляційної
інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України
приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з таких підстав.Апеляційною інстанцією встановлено, що позивач, керуючись
п. 11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ), як переробне підприємство, видом діяльності якого
згідно довідки Львівського обласного управління статистики від
17.02.98 р. N 1438 є виробництво молочних продуктів, у повному
обсязі спрямовував суми податку на додану вартість, що повинні
сплачуватися до бюджету за реалізовані ним молоко та молочну
продукцію, на виплату дотацій сільськогосподарським
товаровиробникам за продане останніми молоко.Згідно пункту 1 Порядку нарахування, виплат і використання
коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським
товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко
та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою КМ України
від 12.05.99 р. N 805 ( 805-99-п ), нарахування і виплата дотацій
проводиться переробними підприємствами всіх форм власності, які
мають власні переробні потужності.При проведенні перевірки працівниками відповідача
встановлено, що у позивача відсутні підстави для виплати дотацій
сільськогосподарським товаровиробникам, оскільки у позивача
відсутні власні переробні потужності, оскільки молоковози та
пастеризаційно-охолоджувальні установки, тобто основні засоби, що
використовуються позивачем при переробці, знаходяться у
користуванні позивача на підставі договорів оренди.Апеляційний господарський суд прийшов до обгрунтованого
висновку, що власні переробні (виробничі) потужності включають не
тільки основні засоби, а весь комплекс засобів праці, що
використовуються в ході виробничого процесу підприємства. При
цьому до власних виробничих потужностей можуть входити і
орендовані основні засоби, які використовуються в процесі
виробництва підприємства.В абзаці 2 пункту 1 вказаного Порядку ( 805-99-п ) зазначено,
що цей Порядок не поширюється на операції з переробки сировини на
давальницьких умовах.Відповідно Порядок ( 805-99-п ) поширює свою дію на всіх
суб'єктів господарювання, які в процесі переробки
сільськогосподарської сировини використовують як власні основні
засоби, так і засоби виробництва що орендуються, при умові, що
така сировина переробляється не на давальницьких умовах.З врахуванням зазначеного, апеляційна інстанція прийшла до
правомірного висновку, що позивачем не було допущено порушення
п. 11.21. статті 11 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ), у зв'язку з чим донарахування позивачу
податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 208340,00 грн. та застосування
санкцій, передбачених підпунктом 17.1.3. п. 17.1 статті 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) по
цьому податку в сумі 52085,00 є безпідставним.Підставою застосування до позивача штрафної санкції за
порушення Положення про ведення касових операцій у національній
валюті в Україні ( z0237-01 ) в сумі 2012 грн. є висновок
податкової інспекції про несвоєчасне звітування працівників за
витрачені кошти, одержані готівкою з каси, однак зазначене
суперечить вимогам ст. 1 Указу Президента України "Про
застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки" ( 436/95 ), де відповідальність передбачена за
порушення використання виданої з каси підприємства під звіт
готівки, а не звітування за використані власні кошти працівників.Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги на
неправильне застосування апеляційним господарським судом норм
матеріального права. Висновки суду апеляційної інстанції
відповідають встановленим по справі обставинам та чинному
законодавству.Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Про визнання недійсним рішення
Про визнання недійсним рішення
637;
Resolution, Causa
on November 25, 2004
№ 5/799-29/100
Document v_799600-04, current version — Adoption on November 25, 2004