Про розірвання угоди та стягнення сум
637; Resolution, Causa on January 18, 200614/299
Document v_299600-06, current version — Adoption on January 18, 2006

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.01.2006 Справа N 14/299
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючий), Вовка І.В., Гончарука П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Компанія НС" на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 10.10.2005 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "Компанія НС" до Закритого акціонерного
товариства "Українська транспортна страхова компанія" про
розірвання угоди та стягнення сум
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву
на неї, суд У С Т А Н О В И В:
У березні 2005 р. ТОВ "Компанія НС" пред'явило в
господарському суді позов до ЗАТ "Українська транспортна страхова
компанія" про розірвання договору добровільного страхування
автотранспорту N 151/ю від 17.05.2004 р., стягнення 183,19 грн.
боргу та 17696,53 грн. страхової премії.
Рішенням господарського суду м. Києва від 01.07.2005 р.
(суддя Калатай Н.Ф.) у позові було відмовлено.
Позивач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
10.10.2005 р. (судді Капацин Н.В. - головуючий, Ковтонюк Л.В.,
Андрієнко В.В.) апеляційну скаргу було задоволено частково,
рішення господарського суду м. Києва від 01.07.2005 р. скасовано в
частині відмови у стягненні 183,19 грн. страхового відшкодування,
позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь
позивача стягнуто 183,19 грн., в решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2005 р.
частково і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні
вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За приписом ст. 979 ЦК України ( 435-15 ) за договором
страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі
настання певної події (страхового випадку) виплатити другій
стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі,
грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується
сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи,
17.05.2004 р. між ТОВ "Компанія НС" (страхувальник) до ЗАТ
"Українська транспортна страхова компанія" (страховик) було
укладено договір добровільного страхування автотранспорту N 151/ю
(далі - Договір), об'єктом страхування якого є майновий інтерес
страхувальника, пов'язаний з володінням, користуванням та
розпорядженням транспортним засобом Volkswagen Touareg, державний
реєстраційний номер 555-30ХВ.
Визначена в п. 4.1 Договору страхова сума становить
350406 грн.
Відповідно до п. 7.5 Договору договір страхування укладається
з власною участь страхувальника у відшкодуванні збитків, з
безумовною франшизою, що дорівнює 0,2% від страхової суми по
пунктах 3.1, 3.3, 3.4, якщо загальна сума збитків менша або
дорівнює 18900 грн.
16.11.2004 р. із застрахованим автомобілем стався страховий
випадок - ДТП, в результаті якого було пошкоджено автомобіль.
Згідно висновку автотоварознавчого дослідження від
27.11.2004 р. вартість відновлювального ремонту застрахованого
автомобіля складала 1099,12 грн. (в т.ч. 183,19 грн. ПДВ).
Відповідачем було прийнято рішення про виплату позивачу
страхового відшкодування в розмірі 151,25 грн., розрахованого як
різниця між вартістю відновлювального ремонту (без врахування
ПДВ - 183,19 грн.) та франшизи в розмірі 764,68 грн.
Втім відповідно до пункту 4.1 розділу 4 Порядку визначення
страхової суми Правил добровільного страхування автотранспорту від
05.10.2001 р. (далі - Правила), при укладанні договору страхування
страхова сума встановлюється на підставі даних заяви
страхувальника на страхування в межах дійсної (оціночної) вартості
транспортного засобу на момент страхування, якщо інше не
обумовлено договором страхування.
Розділом "Терміни і визначення" вказаних Правил встановлено,
що дійсна (оціночна) вартість транспортного засобу - це вартість
на споживчому ринку України нових та тих, що були у використанні
транспортних засобів, яка включає в себе всі обов'язкові податки
та митні збори (ПДВ, акцизний збір, ввізне мито, тощо), що
справляються при ввозі транспортних засобів на митну територію
України.
З огляду вищевикладеного, апеляційний суд прийшов до
підставного висновку, що позивачу підлягала виплата страхового
відшкодування в сумі 334,44 грн., а тому обґрунтовано задовольнив
позовні вимоги в частині стягнення 183,19 грн. страхового
відшкодування, скасувавши в цій частині рішення суду першої
інстанції.
За приписом ч. 3 ст. 28 Закону України "Про страхування"
( 85/96-ВР ) про намір достроково припинити дію договору
страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не
пізніше як за 30 календарних днів до дати припинення дії договору
страхування, якщо інше ним не передбачено.
Згідно положення п. 3 ст. 997 ЦК України ( 435-15 ), яке
дублюється в п. 14.2 Правил та в п. 14.2 Договору, страхувальник
або страховик зобов'язаний повідомити другу сторону про свій намір
відмовитися від договору страхування не пізніш як за тридцять днів
до припинення договору.
Отже, враховуючи недотримання позивачем, закріпленої
вищенаведеними нормами, процедури розірвання Договору, суд першої
інстанції правомірно відмовив в частині позовних вимог про
розірвання договору добровільного страхування автотранспорту
N 151/ю від 17.05.2004 р. та стягнення 17696,53 грн. страхової
премії.
Правильно з таким висновком погодився і апеляційний суд.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновків про
неправильне застосування судом норм матеріального та
процесуального права, яке привело чи могло привести до
неправильного вирішення спору, а посилання в касаційній скарзі і
на недоведеність обставин справи, як і перевірку та переоцінку
доказів, то виходячи з припису ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), це виходить за межі
перегляду справи в касаційному порядку.
За таких обставин, законна та обґрунтована постанова
апеляційного суду підлягає залишенню в силі, а касаційна скарга
без задоволення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Компанія НС" залишити без задоволення, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 10.10.2005 р. без змін.
Головуючий В.Перепічай
Судді І.Вовк
П.Гончарук



on top