![]()
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Рішенням господарського суду Харківської області від
09.12.2003 р. (суддя Яризько В.О.), залишеним без змін постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2004 р.
(судді Лащенко Л.Д., Бабакова Л.М., Погребняк В.Я.), позов
задоволено частково: визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Лозівської ОДПІ
N 0000021700/ОЮ23-101/31378486 від 26.03.2003 р. про визначення
ТОВ "Широке" податкового зобов'язання за платежем з прибуткового
податку з громадян (код платежу 1101.01.01) у сумі 25702,38 грн.,
в тому числі 8567,46 грн. - основний платіж і 17134,92 грн.
штрафні санкції.Судові рішення в цій частині мотивовані тим, що податкове
зобов'язання в сумі 7046,26 грн. із суми донарахованого
прибуткового податку відповідач фактично визначив за непрямими
методами на підставі умов договорів оренди, укладених з
громадянами, та пояснень директора позивача щодо виплати
громадянам доходу в натуральній формі за оренду земельних паїв в
сумі 35231,28 грн. Донарахування прибуткового податку в сумі
1521,20 грн. з доходів громадян, виплачених позивачем за придбані
у них автомобілі та будівельні матеріали суди попередніх інстанцій
визнали невідповідаючим ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України
"Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ).Відмова в позові про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення Лозівської ОДПІ N 0000032310/0 від
26.03.2003 р. про визначення позивачу податкового зобов'язання за
платежем із штрафних санкцій у сумі 9624,00 грн., застосованих
відповідно до абзаців 1, 4, 5 ст. 1 Указу Президента України "Про
застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки" від 12.06.95 р. N 436/95 ( 436/95 ) в редакції
Указу Президента України від 11.05.99 р. N 491/99 ( 491/99 ),
мотивована порушенням позивачем вимог абзаців четвертого і п'ятого
підпункту 2.3 пункту 2 Положення про ведення касових операцій в
національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління
НБУ від 19.02.2001 р. N 72 ( z0237-01 ), щодо дотримання
встановленого ліміту каси та розрахунків готівкою із застосуванням
документів, які б підтверджували факт продажу (повернення)
товарів, надання послуг, отримання (повернення) грошових коштів.В касаційній скарзі Лозівська ОДПІ просить скасувати
постановлені у справі судові рішення в частині задоволення
позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в позові в
повному обсязі заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення
судами попередніх інстанцій пункту 4.3 ст. 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), ст.ст. 11, 12
Декрету КМ України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ).Перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого та в
постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.Судами попередніх інстанцій встановлено, що оспорювана сума
податкового зобов'язання за платежем з прибуткового прибутку з
громадян позивачу донарахована відповідно до ст. 20 Декрету
КМ України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) із
доходів, виплачених громадянам у вигляді орендної плати в
натуральній формі згідно договорів оренди земельних паїв та згідно
договорів купівлі-продажу транспортних засобів та будівельних
матеріалів.При цьому судом встановлено, що при відсутності документів
бухгалтерського обліку щодо виплати громадянам орендної плати
відповідач донарахував прибутковий податок, виходячи з розміру
орендної плати, передбаченої договорами оренди, та пояснень
директора позивача про виплату орендної плати в натуральній формі
в загальній сумі 35231,28 грн.Як встановлено пунктом 2 розділу II Порядку оформлення
результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового
та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності -
юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими
відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від
16.09.2002 р. N 429 ( z1023-02 ), зареєстровано в Міністерстві
юстиції України 29.12.2002 р. за N 1023/7311 (в редакції, що діяла
до набрання чинності наказом ДПА України від 26.08.2003 р. N 403
( z0875-03 ), за кожним відображеним в акті фактом порушення
податкового та валютного законодавства необхідно висвітлити
показники, які відображаються підприємством у податковій
звітності, та фактичні показники, виявлені в ході перевірки на
підставі первинних документів податкового та бухгалтерського
обліку підприємства в розрізі періодів (у грошових одиницях,
передбачених звітністю).Відповідно до пункту 2 Методики визначення сум податкових
зобов'язань за непрямими методами, затвердженої постановою
КМ України від 27.05.2002 р. N 697 ( 697-2002-п ), при визначенні
сум податкових зобов'язань за непрямими методами оцінка елементів
податкових баз здійснюється за допомогою інформації, одержаної з
інших джерел, ніж звітність або первинні документи.Оскільки податкове зобов'язання в сумі 7046,26 грн. визначене
позивачу не на підставі даних бухгалтерської чи податкової
звітності або первинних документів, висновок судів попередніх
інстанцій щодо застосування відповідачем для цього непрямих
методів без дотримання вимог пункту 4.3 ст. 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) слід визнати
обгрунтованим.Відповідно до ст.12 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) з доходів, зазначених у
статті 11, податок обчислюється за ставками, наведеними у пунктах
2, 3 і 4 статті, утримується у джерела виплати і перераховується
до бюджету в порядку, встановленому статтею 10 цього Декрету.Статтею 11 Декрету ( 13-92 ) передбачено, що згідно з
розділом III Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян,
одержувані ними від підприємств, установ, організацій і фізичних
осіб - суб'єктів підприємницької діяльності не за місцем основної
роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання разових та
інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду та інших
договорів цивільно-правового характеру, та доходи фізичних осіб -
суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за
місцем основної роботи (служби, навчання) одержують доходи від
здійснення підприємницької діяльності.Граматичний аналіз змісту наведеної правової норми свідчить,
що передбачені нею доходи (крім доходів фізичних осіб - суб'єктів
підприємницької діяльності) виплачуються у зв'язку з виконанням
громадянином трудової та робочої функцій, в тому числі на підставі
цивільно-правових договорів.Що ж до інших доходів, крім тих, які передбачені ст.ст. 8, 11
Декрету ( 13-92 ), то оподаткування їх прибутковим податком
здійснюється в порядку, встановленому розділом IV Декрету.Відповідно до абзаців першого-четвертого пункту 1 ст. 14
Декрету ( 13-92 ) Кабінету Міністрів України "Про прибутковий
податок з громадян" з доходів, зазначених у розділі IV Декрету,
податок обчислюється:а) підприємствами, установами, організаціями, фізичними
особами - суб'єктами підприємницької діяльності при виплаті ними
протягом року доходів громадян, зазначеним у цьому розділі Декрету
( 13-92 ), про що не пізніше як через 30 днів після виплати
повідомляється податковим органом за місцем проживання громадян.
Утримані у джерела виплати суми податку враховуються податковим
органом при проведенні податкових розрахунків за доходами,
одержаними за оподатковуваний період;б) податковими органами на підставі декларацій, поданих
громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або
про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших
відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі.Перерахування утриманих сум податку до бюджету підприємства,
установи, організації та фізичні особи - суб'єкти підприємницької
діяльності, здійснюють у порядку, передбаченому статтею 10 цього
Декрету ( 13-92 ).Порівняльний аналіз цієї статті із статтями 9 і 12 Декрету
( 13-92 ) дає підстави для висновку, що вона не містить
імперативної вимоги щодо утримання податку у джерела при виплаті
доходів, передбачених розділом IV Декрету.Підтвердженням цього є і положення абзацу четвертого
пункту 14.1.1 пункту 14 Інструкції про прибутковий податок з
громадян ( z0064-93 ), згідно якого підприємства, установи,
організації і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності,
що виплачують громадянам з постійним місцем проживання в Україні
кошти від реалізації належних цим громадянам товарів, зобов'язані
в установлений законом строк після виплати надіслати до податкових
органів за їх місцем проживання довідку ф. N 2 ( z0064-93 ). Кошти
від реалізації товарів (виручка) не оподатковуються у джерела
виплати.Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про
відсутність у відповідача законних підстав для донарахування
позивачу прибуткового податку із сум доходів, виплачених
громадянам у зв'язку з реалізацією належного їм майна, є
правильним.Дійшовши правомірного висновку про вчинення позивачем
порушень у сфері обігу готівки (перевищення встановленого ліміту
залишку готівки в касі, проведення готівкових розрахунків без
подання одержувачем коштів документа, підтверджуючого сплату
покупцем готівкових коштів) та про законність накладених у зв'язку
з цим на позивача штрафних санкцій у сумі 9624,00 грн. на підставі
ст. 1 Указу Президента України від 12.06.95 р. N 436/95 ( 436/95 )
в редакції Указу Президента України від 11.03.96 р. N 173/96
( 173/96 ), суд, однак, не звернув увагу, що визначення цієї суми
штрафних санкцій, сумою податкового зобов'язання позивача в
податковому повідомленні-рішенні N 0000032310/0 від 26.03.2003 р.
не відповідає ст.ст. 14, 15 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) та пунктам 1.2, 1.6 ст. 1 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).У зв'язку з цим вказане податкове повідомлення-рішення
підлягає визнанню недійсним у відповідній частині, а постановлені
у справі судові рішення - відповідній зміні.Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 2 ст. 111-9, ч. 1
ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
24.02.2004 р. та рішення господарського суду Харківської області
від 09.12.2003 р. змінити, доповнивши пункт перший резолютивної
частини рішення господарського суду Харківської області від
09.12.2003 р. абзацом третім такого змісту:
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
637;
Resolution, Causa
on July 22, 2004
№ А-42/224-03
Document v_224600-04, current version — Adoption on July 22, 2004