![]()
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М. - головуючого (доповідач у справі), Бур'янової С.С.,
Ткаченко Н.Г.за позовом ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія" в
особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна
електростанція", м. ЕнергодарДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія" в особі
Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електростанція"
звернулося до суду з позовною заявою до ВАТ "Весна" про стягнення
16 984,29 грн., що становить суму податку на додану вартість, яка
виникла у зв'язку з проведенням заліку однорідних вимог, яка є
бартерною операцією та підлягає оподаткуванню податком на додану
вартість.Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
20.01.2005 р. апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення,
а рішення господарського суду від 01.04.2004 р. - без змін.Постановою Вищого господарського суду України від
21.04.2005 р. прийняті у справі судові рішення скасовано, а справу
направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької
області.Рішенням господарського суду Запорізької області від
11.07.2005 р. (суддя Соловйов В.М.) позов задоволено, стягнено з
ВАТ "Весна" на користь ДП "Національна атомна енергогенеруюча
компанія" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна
електростанція" основний борг в сумі 16 984,29 грн.Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
27.09.2005 р. (судді: Хуторной В.М. - головуючий, Яценко О.М.,
Кричмаржевський В.А.) апеляційну скаргу відповідача залишено без
задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від
11.07.2005 р. - без змін.Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, відповідач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 27.09.2005 р. і рішення
господарського суду Запорізької області від 11.07.2005 р. та
прийняти нове рішення у справі.Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судами
першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема
п. 12 Указу Президента "Про деякі зміни в оподаткуванні" від
07.08.1998 р. N 857/98 ( 857/98 ), п. 11.6 ст. 6 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).Заслухавши пояснення представників сторони, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 )
вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є
обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду
справи.Направляючи справу на новий розгляд, Вищим господарським
судом України було зазначено те, що відповідно до п. 1.9 ст. 1
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) бартер (товарний обмін) це господарська операція,
яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги)
у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види
заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не
передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для
компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).Відповідно до п. 12 Указу Президента "Про деякі зміни в
оподаткуванні" від 07.08.1998 р. N 857/98 ( 857/98 ) під час
здійснення бартерних (товарообмінних) операцій на території
України податок справляється за повною ставкою, у тому числі під
час обміну товарами (роботами, послугами), операції з продажу яких
звільняються від оподаткування або оподатковуються за нульовою
ставкою.При цьому, судом касаційної інстанції було вказано на те, що
дії позивача щодо проведення ним коригування податку на додану
вартість у податковій декларації у зв'язку з проведенням бартерної
операції відповідають вимогам діючого законодавства.Під час нового розгляду справи судом першої інстанції було
виконано вказівки постанови суду касаційної інстанції та
обґрунтовано задоволено позовні вимоги щодо стягнення з
відповідача на користь позивача суми податку на додану вартість,
що була донарахована позивачем на поставлену в листопаді-грудні
1999 р. електроенергію.Посилання відповідача в касаційній скарзі на неправомірне
застосування Указу Президента "Про деякі зміни в оподаткуванні"
від 07.08.1998 р. N 857/98 ( 857/98 ) в силу п. 4 Перехідних
положень Конституції України ( 254к/96-ВР ) визнаються колегією
суддів необґрунтованими.Постанова Вищого господарського суду України від
21.04.2005 р. не скасована в установленому діючим законодавством
порядку та є чинною.Отже, вказівки цієї постанови є обов'язковими не тільки для
суду першої та апеляційної інстанції, а і для суду касаційної
інстанції.Крім того, згідно із Законом України "Про внесення змін до
Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та
деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 р.
N 2505-IV ( 2505-15 ) вищезазначений Указ Президента втратив
чинність відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу XV
Конституції України ( 254к/96-ВР ).Отже, Указ Президента "Про деякі зміни в оподаткуванні" від
07.08.1998 р. N 857/98 ( 857/98 ) втратив чинність відповідно до
п. 4 Перехідних положень Конституції України ( 254к/96-ВР ) -
31.03.2005 р.На підставі наведеного колегія суддів, перевіряючи
застосування судом першої інстанції норм матеріального і
процесуального права, дійшла висновку про відповідність винесених
у справі судових рішень положенням чинного законодавства та
відсутність підстав для їх зміни або скасування.З урахуванням зазначеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ), суд П О С Т А Н О В И В:
Про стягнення коштів
Про стягнення коштів
637;
Resolution, Causa
on February 22, 2006
№ 6/82-3/228
Document v6_82600-06, current version — Adoption on February 22, 2006