Про визнання угоди недійсною
637; Resolution, Causa on January 26, 200638/80(18/102(ПД19/135))
Document v38_8600-06, current version — Adoption on January 26, 2006

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.01.2006 Справа N 38/80(18/102(ПД19/135))
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Остапенка М.І.
суддів: Борденюк Є.М., Харченка В.М.
розглянувши касаційну скаргу ДГП "Укргеофізика" в особі
Дніпропетровської геофізичної експедиції "Дніпрогеофізика"
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від
29.09.2005 року
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 14.11.2005 року
у справі за позовом ВАТ "Виробничо-постачальне підприємство
"Геос"
до 1. ДП "Геос-центр"
2. ЗАТ "Двайта"
про визнання угоди недійсною
В С Т А Н О В И В:
ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
29.09.2005 року залишено без задоволення подання заступника
прокурора Дніпропетровської області про перегляд за нововиявленими
обставинами ухвали того ж суду від 02.04.2004 року, якою
провадження у справі припинено у зв'язку з відмовою від позову.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, Дніпропетровський
апеляційний господарський суд, пославшись на інші, ніж суд першої
ін станції мотиви, постановою від 14.11.2005 року скасував ухвалу
господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2005 року
та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні подання
прокурора.
ДГП "Укргеофізика" в особі Дніпропетровської геофізичної
експедиції "Дніпрогеофізика" вважає, що судові рішення прийняті з
порушенням норм матеріального та процесуального права, порушують
його права і просить їх скасувати та прийняти нове рішення про
задоволення подання прокурора про перегляд ухвали господарського
суду Дніпропетровської області від 02.04.2004 року за
нововиявленими обставинами.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників особи,
яка подала скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши
доводи касаційної скарги, судова колегія вважає, що постановлені у
справі, за поданням прокурора, судові рішення підлягають
скасуванню, а подання прокурора залишенню без розгляду, виходячи з
наступного.
Відповідно до пункту 2 ст. 121 Конституції України
( 254к/96-ВР ) на прокуратуру України покладається представництво
інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених
законом.
Такі випадки визначені зокрема і ст. 2 ГПК України
( 1798-12 ), яка передбачає обов'язок господарського суду
порушувати справи за позовними заявами прокурорів та їх
заступників які звертаються до господарського суду в інтересах
держави.
При цьому ч. 2 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) зобов'язує
прокурора самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів
держави та обґрунтовувати необхідність їх захисту, а також
визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні
функції у спірних відносинах.
Отже за змістом п. 2 ст. 121 Конституції України
( 254к/96-ВР ) та ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ), обсягу наданих
прокурору ст. 29 ГПК України прав, представництво прокуратурою
інтересів держави у господарському суді є одним із видів
представництва в суді, яке за своєю правовою природою є
правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі
певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і
виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи
(змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Але
представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється
від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом
представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони
представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.
З огляду на це, обґрунтовуючи у позові необхідність захисту
інтересів держави та зазначаючи орган, уповноважений державою
здійснювати відповідні функції у спірних відносинах прокурор, а
вирішуючи питання про порушення справи за позовними та іншими
заявами прокурора і суд, повинні враховувати, що закріплені
нормами Конституції України ( 254к/96-ВР ) та іншими правовими
актами інтереси держави у своїй основі потребують здійснення
загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших)
дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної
цілісності, державного кордону України, гарантування її державної,
економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як
національного багатства тощо і можуть збігатися повністю, частково
або не збігатися зовсім з інтересами державних органів та
організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою
державної власності у статутному фонді або держава може вбачати
свої інтереси і в діяльності приватних підприємств, товариств.
Проте інтереси держави є відмінними від інтересів інших
учасників суспільних відносин і даючи офіційне тлумачення положень
ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) Конституційний Суд України у рішенні
від 08.04.1999 року у справі N 1-1/99 ( v003p710-99 ) зазначив, що
підставою для порушення справи у суді є заява, у якій прокурор
обґрунтовує порушення чи загрозу порушення інтересів держави,
зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні
функції у спірних відносинах, під яким відповідно до ст.ст. 6, 7,
та 143 Конституції України ( 254к/96-ВР ) потрібно розуміти орган
державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом
надано повноваження органу виконавчої влади, а не підприємства,
установи і організації, незалежно від їх підпорядкування і форми
власності.
Порушуючи провадження у справі за поданням прокурора про
перегляд ухвали за нововиявленими обставинами, господарські суди
попередніх інстанцій на зазначене вище уваги не звернули і не
врахували, що наведене обґрунтування підстав внесення подання не
містить посилань на обставини, що свідчать про порушення чи
загрозу інтересам держави та визначення органу державної влади,
уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних
відносинах, подання внесене в інтересах суб'єктів господарювання,
управління господарською діяльністю яких здійснюється через їх
органи управління (ст. 89 ГК України ( 436-15 ), а тому за таких
обставин порушувати провадження у справі за поданням прокурора
підстав не було.
Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України,
керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від
29.09.2005 року, постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 14.11.2005 року скасувати, а подання
прокурора залишити без розгляду.
Головуючий М.І.Остапенко
Судді Є.М.Борденюк
В.М.Харченко



on top