Document v2431500-99, current version — Adoption on August 27, 1999

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
N 18-211/2431 від 27.08.99
м.Київ
vd990827 vn18-211/2431

Щодо застосування строків позовної давності при
стягненні штрафів Національним банком України

У зв'язку з численними зверненнями регіональних управлінь НБУ
щодо надання правової допомоги в обгрунтуванні позиції НБУ з
питань застосування строків позовної давності при розгляді в
арбітражних судах справ про стягнення штрафів, які застосовує НБУ,
дано таке роз'яснення.
Згідно з ст.48 Закону України "Про банки і банківську
діяльність" ( 872-12 ) та ст.62 Закону України "Про Національний
банк України" ( 679-14 ) у разі порушення банком, іншою
фінансово-кредитною установою банківського законодавства,
нормативних актів НБУ, проведення ризикових операцій, що
загрожують їх платоспроможності та інтересам вкладників і
кредиторів, Національний банк застосовує адекватні допущеному
порушенню заходи впливу відповідно до законодавства, в тому числі
накладає штрафи відповідно до положень, затверджених Правлінням
Національного банку.
Згідно з чинним законодавством України стягнення вказаних
штрафів здійснюється в претензійно-позовному порядку. У зв'язку з
цим, виникає питання щодо застосування строків позовної давності
(строків давності).
Вищенаведені правовідносини за своїм змістом не є
цивільно-правовими. Крім цього, вони не є предметом регулювання
також Кодексу України про адміністративні правопорушення
( 80731-10, 80732-10 ), який передбачає застосування
адміністративної відповідальності лише до фізичних осіб. Таким
чином, для застосування строків позовної давності (строків
давності) відповідно до Цивільного кодексу України ( 1540-06 )
та Арбітражного процесуального Кодексу України ( 1798-12 ) у
даному випадку немає правових підстав.
Вважаємо, що правовідносини, які виникають при застосуванні
штрафів Національним банком України, мають регулюватись відповідно
до положень Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р.
N 8-93 "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових
платежів", оскільки правовідносини, які регулює цей Декрет, за
своїм змістом також являють собою відносини між суб'єктами
господарської діяльності та державою в особі її органів щодо
накладення відповідних санкцій, що спрямовуються на користь
держави.
Більш того, в самому Декреті (пункт "в" ст.1) вказано, що
встановлений ним порядок поширюється і на стягнення сум
відповідних фінансових санкцій.
У ст.1 названого Декрету зазначено, що у порядку,
передбаченому цим Декретом, провадиться стягнення не внесених у
встановлені строки податків, податкового кредиту та інших платежів
до Державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, бюджетів
місцевого самоврядування, інших місцевих бюджетів і позабюджетних
фондів, якщо для цих платежів законодавством не передбачені
спеціальні правила стягнення. При цьому, згідно з вказаною
статтею, зазначені платежі стягуються незалежно від будь-яких
строків давності, за винятком випадків, передбачених цим Декретом
та іншими законодавчими актами.
Виходячи із змісту Декрету, можна зробити висновок, що строки
давності не застосовуються також у випадку стягнення фінансових
санкцій. До того ж, це прямо передбачено в Інструкції про
особливості застосування вказаного Декрету, затвердженій наказом
Міністерства фінансів України від 02.11.93 р. N 84 ( z0169-93 ) та
зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 15.11.93 р. за
N 169.
Відповідно до п.2 цієї Інструкції, за порядком, викладеним у
ній, провадиться стягнення, зокрема, платежів, передбачених
Класифікацією доходів і видатків Державного та місцевих бюджетів
України. Згідно з вказаною Класифікацією, затвердженою наказом
Міністерства фінансів України від 16.07.92 р. N 35 ( v0035201-92 )
(із змінами і доповненнями), в доход державного та місцевих
бюджетів входять збори і різні неподаткові доходи, зокрема,
надходження коштів по штрафах і санкціях. При цьому,
вищеназваною Інструкцією передбачено, що вказані платежі,
включаючи фінансові санкції, стягуються незалежно від будь-яких
строків давності, за винятком випадків, передбачених законодавчими
актами України.
Вважаємо, що з наведених питань Декрет Кабінету Міністрів
України "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових
платежів" має застосовуватись у будь-якому випадку, оскільки
відповідно до ст.11 Цивільного процесуального кодексу України
( 1501-06 ) в разі відсутності закону, що регулює спірні
відносини, застосовується закон, що регулює подібні відносини, а
при відсутності такого закону необхідно виходити із загальних
начал і змісту законодавства України.
Враховуючи викладене, Національним банком України
рекомендовано при розгляді арбітражними судами справ про стягнення
НБУ штрафів слід виходити з вищенаведеної аргументації.
Заступник директора
Юридичного департаменту НБУ В.Пасічник
"Налоговый, банковский, таможенный Консультант", N 37/99



on top