Щодо надання роз'яснень з деяких питань
Letter of the Ministry of Justice of Ukraine on June 6, 200315-45-726
Document v-726323-03, current version — Adoption on June 6, 2003

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
Л И С Т
06.06.2003 N 15-45-726

Щодо надання роз'яснень з деяких питань

У Міністерстві юстиції України розглянуто лист <...> і у
межах компетенції повідомляється.
I. Щодо договорів про спільну діяльність
Слід зауважити, що положеннями Цивільного кодексу Української
РСР ( 1540-06 ) врегульовано відносини, пов'язані із здійсненням
сумісної діяльності, а не спільної, як це зазначено у листі.
За договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються
сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то:
будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного
підприємства або установи (що не передаються в оперативне
управління організації, яка є юридичною особою), будування
водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів,
спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т.
ін. Громадяни можуть укладати договір про сумісну діяльність лише
для задоволення своїх особистих побутових потреб (стаття 430
Цивільного кодексу Української РСР).
Згідно з роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України від
28.04.95 р. N 02-5/302 ( v_302800-95 ) перелік цілей сумісної
діяльності не є вичерпним. Господарчі суб'єкти різних форм
власності не позбавлені права укласти договір для досягнення
спільної господарської мети шляхом їх сумісної діяльності, яка не
забороняється чинним законодавством.
Взаємовідносини сторін за договором про сумісну діяльність
регулюються загальними положеннями про зобов'язання, а саме
главами 14-19 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ).
Таким чином, зважаючи на вищенаведене, договір про сумісну
діяльність укладається з метою досягнення спільної господарської
мети.
II. Щодо питання стосовно віку, з якого фізична особа може
зареєструватися як суб'єкт підприємницької діяльності, зазначаємо,
що відповідно до статті 2 Закону України "Про підприємництво"
( 698-12 ) суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями)
можуть бути громадяни України, інших держав, особи без
громадянства, не обмежені законом у правоздатності або
дієздатності.
Положеннями статей 9 та 11 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) визначено, що правоздатність - це здатність мати
цивільні права і обов'язки визнається в однаковій мірі за всіма
громадянами. Правоздатність громадянина виникає в момент його
народження і припиняється зі смертю.
Дієздатність - це здатність громадянина своїми діями набувати
цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки виникає у
повному обсязі з настанням повноліття, тобто після досягнення
вісімнадцятирічного віку.
Таким чином, зважаючи на вищенаведене, суб'єктом
підприємницької діяльності може бути особа, що набула
дієздатності, тобто досягла вісімнадцятирічного віку, або у
випадку, коли громадянин, який не досяг вісімнадцятирічного віку,
набуває дієздатності в повному обсязі з моменту одруження (частина
друга статті 11 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ).
III. Щодо питання стосовно формування статутного фонду
товариства
Статтею 11 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) передбачені обов'язки учасників товариства, зокрема
виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і
пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати
акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими
документами.
Відповідно до статті 52 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) у товаристві з обмеженою відповідальністю
створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не
менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам,
виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент
створення товариства з обмеженою відповідальністю.
До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю
кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше
30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до
статутного фонду грошей підтверджується документами, виданими
банківською установою.
Учасник зобов'язаний повністю внести свій вкладне пізніше
року після реєстрації товариства. У разі невиконання цього
зобов'язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено
установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків
річних з недовнесеної суми.
Розмір та порядок утворення статутного фонду повинен
міститися в установчих документах (стаття 4 цього ж Закону
( 1576-12 ).
Відповідно до статті 179 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена
законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити
кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання
зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.
Таким чином, у разі невнесення учасником товариства в
установлений термін свого вкладу до статутного фонду, він порушує
зобов'язання, які випливають з установчих документів. Тобто в
даному випадку виникають договірні відносини і тому накладення у
розмірі 10% річних з недовнесеної до статутного фонду товариства
суми не відноситься до повноважень податкових органів.
Поряд з цим слід зазначити, що пунктом 4.1 статті 4 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР )
встановлено, що валовий дохід - загальна сума доходу платника
податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого)
протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах як на території України, її континентальному
шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Відповідно до абзацу восьмого підпункту 4.1.6 пункту 4.1 цієї
статті валовий дохід включає, зокрема суми штрафів та/або
неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору
або за рішенням відповідних державних органів суду. Згідно із
статтею 3 цього Закону ( 334/94-ВР ) об'єктом оподаткування є
прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого
валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3
Закону на:
суму валових витрат платника податку, визначених статтею
5 цього Закону ( 334/94-ВР ); суму амортизаційних відрахувань,
нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону. Разом із цим
зазначаємо, що відповідно до статей 8, 9, 10 та 19 Закону України
"Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) однією з
функцій органів державної служби є здійснення контролю за
додержанням законодавства про податки та інші платежі.
Державний секретар А.Заєць



on top