Іршавський районний суд Закарпатської області вироком від
7 листопада 2003 р. засудив С., Д. і М. за ч. 2 ст. 332 КК
( 2341-14 ) на п'ять років позбавлення волі та на підставі ст. 75
цього Кодексу звільнив їх від відбування призначеного покарання з
випробуванням з іспитовим строком три роки кожному.С., Д. і М. визнано винними у тому, що С. за попередньою
змовою з Д., М. та не встановленою слідством особою 1-2 лютого
2002 р. організували незаконне переправлення групи нелегальних
мігрантів у кількості 41 особи через державний кордон України
шляхом їх доставлення з м. Києва в Закарпатську область. Однак
2 лютого 2002 р. приблизно о 19-й годині під час слідування по
автодорозі їх затримали працівники відділу ДАІ.У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування
вироку і направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з
м'якістю призначеного покарання.Перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у
поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних
справах Верховного Суду України дійшла висновку про необхідність
задоволення касаційного подання з таких підстав.Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК ( 2341-14 ) суд при
призначенні покарання повинен враховувати ступінь тяжкості
вчиненого злочину, особу винного й обставини, що пом'якшують та
обтяжують покарання.Із матеріалів справи вбачається, що, призначаючи С., Д. та М.
покарання і застосовуючи до них ст. 75 КК ( 2341-14 ), суд виходив
із того, що вони засуджуються вперше, позитивно характеризуються
за місцем проживання та за місцем роботи і мають на утриманні
неповнолітніх дітей.Проте рішення суду про застосування до них ст. 75 КК
( 2341-14 ) не можна визнати обґрунтованим, оскільки, приймаючи
його, суд не навів у вироку переконливих доводів про доцільність
звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням, а
лише послався на обставини, що пом'якшують їх покарання. При цьому
не було враховано, що вони вчинили злочин, який згідно зі ст. 12
КК належить до категорії тяжких, а також те, що свою вину в
інкримінованому їм злочині вони частково визнали.Скасовуючи вирок та направляючи справу на новий судовий
розгляд, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України зазначила, що у разі, коли при новому
судовому розгляді підтвердиться винність С., Д. та М. в тому ж
обсязі, то покарання має бути призначене відповідно до вимог
ст. 65 КК ( 2341-14 ), оскільки застосування щодо засуджених
ст. 75 цього Кодексу не відповідає тяжкості злочину внаслідок
м'якості покарання.
Щодо звільнення засуджених від відбування призначеного покарання
Щодо звільнення засуджених від відбування призначеного покарання
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on September 23, 2004
Document n0559700-04, current version — Adoption on September 23, 2004