Про скасування вироку
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt on December 21, 2004
Document n0541700-04, current version — Adoption on December 21, 2004

СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
21.12.2004

(Витяг)
Вироком Жовківського районного суду Львівської області від
26 грудня 2003 р. засуджено І. за ст. 70 КК 1960 р. ( 2001-05 ) на
3 роки позбавлення волі з конфіскацією предметів контрабанди; за
ч. 1 ст. 212 КК України ( 2341-14 ) - на 2 роки позбавлення права
займатися підприємницькою діяльністю; за ч. 1 ст. 358 КК України -
на 1 рік обмеження волі; за ч. 3 ст. 358 КК України - на 1 рік
обмеження волі, за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК
України - на 3 роки позбавлення волі. На підставі статей 75 і 76
цього Кодексу І. від відбування покарання звільнено з
випробуванням з іспитовим строком 1 рік та з покладенням на неї
відповідних обов'язків.
В апеляційному порядку справа не переглядалася.
І. визнано винною у тому, що вона 4 серпня 1999 р. з
підробленням та використанням підробленої митної декларації
вчинила контрабанду товарів продуктової групи на загальну суму
54048,11 грн. та ухилилася від сплати податків на загальну суму
19707,58 грн. при ввезенні товарів із Польщі через митний пункт
"Рава-Руська".
У касаційній скарзі захисник Д. посилався на неправильне
застосування кримінального закону при кваліфікації дій засудженої
за ст. 70 КК України ( 2001-05 ), оскільки суд мав врахувати
законодавчі зміни до ст. 70 цього Кодексу та до розміру
мінімальної заробітної плати на час розгляду справи в суді та
застосувати вимоги ч. 1 ст. 5 цього Кодексу, визнавши відсутність
у діях засудженої великого розміру контрабанди. Також він вважав,
що при визначенні розміру ухилення від сплати податків належало
врахувати суму платежу, сплаченого засудженою. Крім того,
зазначав, що внесення неправдивих відомостей до митної декларації
та її використання не утворюють складу злочину, передбаченого
частинами 1, 3 ст. 358 КК України ( 2341-14 ). Просив вирок щодо
засудженої скасувати, справу закрити.
Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України касаційну скаргу задовольнила частково,
пославшись на таке.
Із матеріалів справи вбачається, що встановлені судом
фактичні обставини вчинених І. дій у касаційній скарзі не
оскаржуються.
Доводи касаційної скарги про те, що дії І. щодо вчинення
контрабанди не підпадають під дію кримінального закону за
відсутністю великого розміру контрабанди, який повинен
вираховуватись, виходячи з мінімальної заробітної плати,
встановленої на час розгляду справи в суді, є безпідставними.
При вирахуванні великого розміру контрабанди, що є
кримінально караним діянням, належить виходити з розміру
мінімальної заробітної плати, який існував на час вчинення
злочинних дій.
І. контрабанду вчинила 4 серпня 1999 р., коли мінімальний
розмір заробітної плати було встановлено Законом України "Про
встановлення межі малозабезпеченості та розміру мінімальної
заробітної плати на 1999 рік" ( 366-14 ) від 25 грудня 1998 р. у
сумі 74 грн., тобто суд правильно при розрахунках великого розміру
контрабанди врахував розмір мінімальної заробітної плати в сумі
74 грн, а не той розмір, що існував на час розгляду справи в суді.
При цьому суд виходив з примітки до ст. 70 КК України ( 2001-05 )
у редакції Закону від 15 лютого 1995 р. ( 64/95-ВР ) і за цією
статтею кваліфікував дії засудженої.
Разом з тим суд не врахував, що Законом України від 17 травня
2001 р. ( 2415-14 ) до ст. 70 КК України ( 2001-05 ) були внесені
зміни, за якими розмір контрабанди збільшено з 200 до 500 і більше
офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати,
контрабанда у великих розмірах передбачена ч. 1 ст. 70 цього
Кодексу, покарання за якою пом'якшено порівняно зі ст. 70 КК
України у редакції Закону від 15 лютого 1995 р. ( 64/95-ВР ).
Тому з огляду на ст. 6 КК 1960 р. ( 2001-05 ) суд мав
застосувати кратність 500 до існуючого на момент вчинення діяння
мінімального розміру заробітної плати: 74 грн х 500 = 37 тис.грн.,
встановивши, що розмір контрабанди, вчиненої І., перевищує цю суму
і становить великий розмір, і кваліфікувати дії засудженої за ч. 1
ст. 70 КК України у редакції Закону від 17 травня 2001 р.
( 2415-14 ).
Оскільки суд, порушуючи зазначені вимоги ст. 6 КК України
( 2001-05 ), не застосував закону, який пом'якшує покарання,
колегія суддів перекваліфікувала дії І. зі ст. 70 КК України у
редакції Закону від 15 лютого 1995 р. на ч. 1 ст. 70 КК України у
редакції Закону від 17 травня 2001 р. ( 2415-14 ).
Що стосується ухилення І. від сплати податків, то її дії
судом правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 212 КК України
( 2341-14 ), оскільки саме сплатою митних платежів на суму
3834,95 грн., тобто шляхом приховування (заниження) об'єктів
оподаткування, вона ухилилася від сплати таких платежів на суму
19707,58 грн. Тому доводи касаційної скарги про те, що з
урахуванням виплаченої суми податків у І. немає складу злочину,
яким передбачено кримінальну відповідальність за ухилення від
сплати податків, колегія суддів визнала безпідставними.
Між тим колегія суддів зазначила, що митна декларація дійсно
не є тим документом, підробка та використання якого тягне
кримінальну відповідальність за частинами 1, 3 ст. 358 КК України
( 2341-14 ).
За таких обставин колегія суддів касаційну скаргу захисника
Д. задовольнила частково: вирок Жовківського районного суду
Львівської області від 26 грудня 2003 р. щодо І. у частині
засудження її за ч. 1 ст. 358 та ч. 3 ст. 358 КК України
( 2341-14 ) скасувала, а справу закрила та перекваліфікувала дії
І. зі ст. 70 КК України ( 2001-05 ) у редакції Закону від 15
лютого 1995 р. ( 64/95-ВР ) на ч. 1 ст. 70 КК України у редакції
Закону від 17 травня 2001 р. ( 2415-14 ).
"Судова практика", N 2, 2006 р.



on top