Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Ю. до
державного відкритого акціонерного товариства "П." про поновлення
на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного
прогулу, В С Т А Н О В И Л А:У жовтні 2002 року Ю. звернувся з указаним позовом до
відповідача. Мотивував свої вимоги тим, що він працював гірничим
робітником, а наказом N * від 08.08.2002 звільнений з роботи за
п. 4 ст. 40 КЗпП України ( 322-08 ).Рішенням Торезького міського суду Донецької області від
11.04.2003, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду
Донецької області від 13.11.2003, у позові відмовлено.На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга Ю., в
якій ставиться питання про їх скасування, з посиланням на
порушення судом норм матеріального права.Відмовляючи в позові, суд виходив із того, що позивач з
1 липня до 8 серпня 2002 року був відсутній на роботі без поважних
причин.Висновки суду першої інстанції вважала правильними апеляційна
інстанція, залишаючи рішення без зміни.Відповідно до ст. 40 ЦПК України ( 1501-06 ), пояснення
сторін про відомі їм обставини, що мають значення для справи,
підлягають перевірці та оцінці поряд з іншими зібраними в справі
доказами.Зокрема, позивач указував на те, що згідно з графіком
відпусток у липні 2002 року він мав право на чергову відпустку, із
заявою про надання якої він звернувся до адміністрації
підприємства 26.06.2002. Відповідач безпідставно відмовив йому в
наданні чергової відпустки, оскільки письмової згоди щодо
перенесення її на інший період він не давав.Відповідно до ст. 11 Закону України "Про відпустки"
( 504/96-ВР ) та ст. 80 КЗпП України ( 322-08 ) щорічна відпустка
за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток,
може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою
працівника та за погодженням з профспілковим або іншим
уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у
разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період
може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи
підприємства, установи, організації.Судом не встановлено, що Ю. давав письмову згоду щодо
перенесення щорічної відпустки на інший період, ніж визначений у
графіку відпусток, і що з цим погодився відповідний профспілковий
орган.Визнавши, що з 1 липня 2002 року позивач не виходив на роботу
без поважних причин, суд зазначених вище обставин не врахував.За таких обставин ухвалені судами рішення підлягають
скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Determination of the Suprime Court of Ukraine
on May 5, 2004
Document n0329700-04, current version — Adoption on May 5, 2004