Судова палата в цивільних справах Верховного Суду України,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом К-о Н.В. та
К-а В.А. до ТОВ "К.", третя особа - виконавчий комітет Козіївської
сільської ради, про визнання рішення товариства частково
незаконним та відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И Л А:У грудні 2001 року позивачі, звернувшись до суду з указаним
позовом, просили визнати частково незаконним рішення засновників
товариства від 29.10.2001 про передачу в комунальну власність лише
деяких квартир у будинку <...> в с. Козіївка Краснокутського
району Харківської області, посилаючись на те, що квартира N*, в
якій вони проживають, безпідставно не була передана в комунальну
власність. Просили також відшкодувати моральну шкоду.Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області
від 28.03.2002 в задоволенні позову відмовлено.Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18.07.2002
зазначене судове рішення скасовано частково. Визнано незаконним
рішення зборів засновників ТОВ "К." від 29.10.2001 в частині
відмови в передачі в комунальну власність квартири N* у будинку
<...> в с. Козіївка. Зобов'язано ТОВ "К." передати в комунальну
власність Козіївської сільської ради квартиру N*.У поданій касаційній скарзі ТОВ "К." просить скасувати ухвалу
апеляційного суду як постановлену з порушенням норм матеріального
права.Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд
виходив із того, що відповідач не зміг обґрунтувати, за яким
принципом він передав частину квартир у комунальну власність, а
іншу частину залишив за господарством. Таке рішення призвело до
порушення прав і законних інтересів наймачів квартир, які не
передані в комунальну власність. Оскільки ТОВ "К." згідно з Указом
Президента від 09.03.2000 N 398 ( 398/2000 ) прийняло рішення про
передачу житлового фонду в комунальну власність, то це рішення
повинне поширюватися на весь житловий фонд, а не на його частину.Відповідно до ст. 13 Конституції ( 254к/96-ВР ) держава
забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і
господарювання.Згідно зі ст. 1 протоколу N 1 ( 994_535 ) Конвенції про
захист прав людини та основних свобод ( 995_004 ), яка відповідно
до ст. 9 Конституції ( 254к/96-ВР ) є частиною національного
законодавства, кожна фізична або юридична особа має право мирно
володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна
інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених
законом або загальними принципами міжнародного права.Стаття 56 Закону "Про власність" ( 697-12 ) забороняє
державним органам втручатися у здійснення власником його
правомочностей щодо володіння, користування й розпорядження своїм
майном або встановлювати не передбачені законодавчими актами
України додаткові обов'язки чи обмеження.Судом встановлено, що спірний будинок є власністю ТОВ "К.".
За рішенням зборів засновників ТОВ від 29.10.2001 частина квартир
у цьому будинку була передана в комунальну власність. Щодо
квартири N*, в якій живуть позивачі, то рішення відносно цієї
квартири взагалі не приймалося.Таким чином, резолютивна частина рішення про визнання
незаконним рішення зборів засновників ТОВ у частині відмови в
передачі в комунальну власність квартири позивачів не відповідає
фактичним обставинам справи.Крім того, виходячи з правового положення спірної квартири, в
апеляційного суду не було законних підстав зобов'язувати ТОВ "К."
вчиняти дії щодо належного товариству майна без врахування на те
його волі.Указ Президента від 09.03.2000 N 398 ( 398/2000 ) "Про деякі
заходи щодо поліпшення умов господарювання недержавних
сільськогосподарських підприємств", на який послався апеляційний
суд, теж не містить положень про позбавлення належного власника
майна поза його волею.Безпідставним є висновок апеляційного суду й про порушення
відповідачем прав і законних інтересів позивачів. Останні не
позбавлені можливості на придбання займаного ними житла на
підставах, передбачених ст. 15 Закону "Про власність" ( 697-12 ).З урахуванням наведеного Судова палата вважає, що апеляційний
суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке
відповідає вимогам як матеріального, так і процесуального права.Разом з тим ухвала апеляційного суду в частині залишення без
зміни відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної
шкоди є законною й обґрунтованою, тому підстав для її скасування у
вказаній частині немає.Керуючись ст. 334 ЦПК України ( 1503-06 ), Судова палата в
цивільних справах Верховного Суду України У Х В А Л И Л А:Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18.07.2002 в
частині скасування рішення Краснокутського районного суду від
28.03.2002 про відмову в задоволенні позову К-о Н.В. та К-а В.А.
до ТОВ "К." щодо передачі в комунальну власність квартири N* <...>
у с. Козіївка скасувати, а рішення Краснокутського районного суду
від 28.03.2003 в цій частині залишити без зміни.
Про визнання рішення товариства частково незаконним та відшкодування моральної шкоди
Про визнання рішення товариства частково незаконним та відшкодування моральної шкоди
Determination of the Suprime Court of Ukraine
on October 14, 2004
Document n0303700-04, current version — Adoption on October 14, 2004