Document n0268700-03, current version — Adoption on August 27, 2003

СУДОВА ПАЛАТА З ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
27.08.2003

(Витяг)
У липні 2001 р. Д. звернулася в суд із позовом до М. про
поділ спадкового майна, зазначивши в позовній заяві, що
20 жовтня 2000 р. після смерті її батька Ш. відкрито спадщину на
будинок у м. Кремінна. За життя спадкодавець заповів будинок
відповідачці. Позивачка послалася на те, що вона на момент смерті
батька була непрацездатною і має право на обов'язкову частку в
спадковому майні, яка становить 2/3 будинку, а тому просила
визнати за нею право власності на весь будинок зі сплатою вартості
належної відповідачці частки в праві на будинок.
Кременський районний суд Луганської області рішенням від
31 липня 2001 р., залишеним без зміни ухвалою судової палати в
цивільних справах апеляційного суду Луганської області від
15 жовтня 2001 р., в задоволенні позову відмовив.
У касаційній скарзі Д., пославшись на неправильне
застосування судом норм матеріального права, просила скасувати
зазначені рішення.
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
вирішила, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до ст. 535 ЦК ( 435-15 ) неповнолітні або
непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також
непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) та утриманці померлого
успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше 2/3 частки,
яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом
(обов'язкова частка). При визначенні розміру обов'язкової частки
враховується і вартість спадкового майна, що складається з
предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку.
Згідно зі ст. 525 ЦК ( 435-15 ) часом відкриття спадщини
визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим
- день, зазначений в ст. 21 цього Кодексу. Відмовляючи у
задоволенні позову, районний суд виходив з того, що спадкодавець
Ш. помер 20 листопада 2000 р., а позивачка визнана інвалідом після
24 листопада 2000 р., тобто після відкриття спадщини. При цьому
суд не врахував, що відповідно до п. 30 Положення про
медико-соціальну експертизу (затверджене постановою Кабінету
Міністрів України від 22 лютого 1992 р. N 83 ( 83-92-п ) датою
встановлення інвалідності вважається день надходження до МСЕК
документів, необхідних для огляду хворого.
Позивачка проживає в Російській Федерації. У п. 19 Положення
про визнання особи інвалідом (затверджене постановою Уряду
Російської Федерації від 13 серпня 1996 р. N 965) зазначено, що
датою встановлення інвалідності вважається день надходження в
установу заяви громадянина про визнання його інвалідом з доданими
до неї документами.
Із довідки, наявної в матеріалах справи, вбачається, що днем
настання інвалідності Д. є день надходження її заяви до МСЕК з
доданими документами - 1 листопада 2000 р.
Враховуючи, що при вирішенні питання про право позивачки на
обов'язкову частку в спадковому майні суд неправильно застосував
нормативно-правові акти, які визначають статус непрацездатних
осіб, та що одночасно з вирішенням питання про право суду потрібно
розглянути вимоги про поділ спадкового майна, Судова палата у
цивільних справах Верховного Суду України, керуючись ст. 342 ЦПК
( 1503-06 ), касаційну скаргу Д. задовольнила, рішення
Кременського районного суду від 31 липня 2001 р. та ухвалу судової
палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області
від 15 жовтня 2001 р. скасувала і направила справу на новий
розгляд до суду першої інстанції.



on top