Document n0199700-03, current version — Adoption on July 15, 2003

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ З КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
15.07.2003

(Витяг)
Вироком Апеляційного суду Чернівецької області від 24 березня
2003 р. засуджено: К. за ч. 1 ст. 115 КК ( 2341-14 ) - на 11 років
позбавлення волі; Ж. за ч. 1 ст. 115 КК - на 10 років позбавлення
волі, за ч. З ст. 185 КК - на три роки позбавлення волі, а за
сукупністю злочині - на 12 років позбавлення волі.
Згідно з вироком К. і Ж. визнано винними у вчиненні таких
злочинів.
18 жовтня 2002 р. Ш. у своєму будинку під час вживання разом
із Ж. та К. спиртних напоїв умисно вдарив останнього рукою в
обличчя. У відповідь К. ударив Ш. а коли той упав на підлогу, з
метою вбивства почав завдавати йому руками й ногами удари в
життєво важливі органи, потім кухонним ножем заподіяв чотири
різані рани в ділянці шиї та щелепи і при цьому відрізав вухо. Ж.
також із метою позбавити Ш. життя завдав йому декілька ударів
руками й ногами в ділянки розташування життєво важливих органів, а
потім стрибнув на його грудну клітку, чим заподіяв численні
переломи ребер справа і зліва, розриви капсули та паренхіми
печінки. Внаслідок травматичного шоку від одержаних тілесних
ушкоджень Ш. помер на місці вчинення злочину.
Крім того, вночі 22 вересня 2002 р. Ж. і ще дві особи,
засуджені в цій же справі, перебуваючи в стані алкогольного
сп'яніння, за попередньою змовою проникли шляхом зламу замків на
вхідних дверях у приміщення магазину райспоживспілки, звідки
викрали матеріальні цінності на загальну суму 1 тис. 536 грн.
Через п'ять днів Ж., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння,
таємно викрав із господарства І. велосипед вартістю 270 грн.
Заступник прокурора Чернівецької області, який брав участь у
розгляді справи судом першої інстанції, порушив у касаційному
поданні питання про скасування вироку в частині засудження К. та
Ж. за умисне вбивство і направлення справи на новий судовий
розгляд у зв'язку з неправильною перекваліфікацією судом дій
засуджених з п. 4 ч. 2 ст. 115 на ч. 1 ст. 115 КК ( 2341-14 ).
Засуджений К. у касаційній скарзі просив пом'якшити
призначене покарання, оскільки суд першої інстанції не врахував
того, що потерпілий Ш. був ініціатором конфлікту і перший ударив
його в обличчя, а також його, К., віку та захворювання на
туберкульоз.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України не знайшла підстав
для задоволення касаційного подання і касаційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності К. та
Ж. в умисному вбивстві, підтверджується сукупністю зібраних у
справі доказів, які перевірено в судовому засіданні в
установленому кримінально-процесуальним законодавством порядку.
Як на стадії досудового слідства, так і в судовому засіданні
засуджені визнали, що вони умисно вбили Ш. за викладених у вироку
обставин.
Наведені в касаційному поданні доводи про те, що суд
безпідставно перекваліфікував ці дії за більш м'яким законом,
колегія суддів визнала необгрунтованими.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 115 КК ( 2341-14 ) умисне
вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, коли винний
усвідомлював, що завдає потерпілому особливих мук і страждань.
Сама по собі множинність поранень при вбивстві не в усіх випадках
свідчить про наявність такої кваліфікуючої ознаки, оскільки закон
пов'язує останню не тільки зі способом убивства, а й з іншими
обставинами, які підтверджують, що винний діяв з умислом,
спрямованим на вчинення злочину з особливою жорстокістю.
У матеріалах справи немає об'єктивних даних про наявність у
К. і Ж. наміру завдати потерпілому особливих мук і страждань під
час заподіяння йому тілесних ушкоджень. Навпаки, обставини справи
свідчать про те, що засуджені перебували у збудженому стані,
викликаному неправомірною, зухвалою поведінкою Ш., який ударив
К., і бійка між ними й потерпілим тривала незначний час. Під час
медичного огляду 20 жовтня 2002 р. у К. виявлені садна не лише на
правій кисті руки, а й на обличчі, що підтверджує ту обставину, що
Ш. застосував до засудженого фізичне насильство.
За таких обставин колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що
вчинене К. і Ж. умисне вбивство суд першої інстанції правильно
кваліфікував за ч. 1 ст. 115 КК ( 2341-14 ). Правильною визнано і
кваліфікацію за ч. З ст. 185 КК дій Ж. в частині повторного
викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням в інше
приміщення.
Покарання засудженим призначено відповідно до вимог ст. 65 КК
( 2341-14 ) в межах, установлених санкціями статей Кримінального
кодексу, які передбачають відповідальність за вчинені злочини, та
з урахуванням ступеня тяжкості злочинів, особи винних, обставин,
що пом'якшують і обтяжують покарання.
З урахуванням викладеного колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України касаційне подання
заступника прокурора Чернівецької області та касаційну скаргу
засудженого К. залишила без задоволення, а вирок апеляційного суду
цієї області від 24 березня 2003 р. - без зміни.



on top