Щодо остаточного покарання за сукупністю вироків
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt on December 4, 2003
Document n0158700-03, current version — Adoption on December 4, 2003

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
04.12.2003

(Витяг)
Вироком Мар'їнського районного суду Донецької області від 10
лютого 2003 р. С., засудженого 27 вересня 1999 р. за ч. 1 ст. 101
КК 1960 р. ( 2001-05 ) на п'ять років позбавлення волі та
звільненого умовно-достроково 29 квітня 2002 р. на один рік чотири
місяці 19 днів, засуджено за ч. 1 ст. 164 КК ( 2341-14 ) на один
рік обмеження волі. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до
призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за
попереднім вироком і остаточно визначено один рік шість місяців
обмеження волі.
В апеляційному порядку справа не розглядалася.
С. визнано винним в ухиленні від сплати аліментів на
утримання дитини. Згідно з рішенням Вугледарського міського суду
від 7 жовтня 1998 р. він був зобов'язаний сплачувати К. аліменти
на утримання його доньки Ю., 1993 р. н., у розмірі 1/4 частини
всіх видів заробітку щомісячно з 24 вересня 1998 р. до досягнення
нею повноліття. Але починаючи з 29 квітня 2002 р. С. аліменти не
сплачував, матеріальної допомоги не надавав, свої доходи
приховував, на обліку в центрі зайнятості не перебував, участі у
вихованні доньки не брав.
У касаційному поданні заступник прокурора області, вважаючи
призначене С. покарання занадто м'яким, порушив питання про
скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд у
зв'язку з неправильним застосуванням закону при визначенні
покарання за сукупністю вироків.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що касаційне
подання підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 371 КПК ( 1003-05 ) підставою для скасування
або зміни судових рішень є неправильне застосування кримінального
закону.
Призначаючи С. за ч. 1 ст. 164 КК ( 2341-14 ) покарання у
виді одного року обмеження волі, а за сукупністю вироків на
підставі ст. 71 КК частково приєднуючи невідбуту частину покарання
й остаточно визначаючи один рік шість місяців обмеження волі, суд
припустився помилки.
Відповідно до ч. 4 ст. 71 КК ( 2341-14 ) остаточне покарання
за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного
за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за
попереднім вироком. Суд же призначив С. остаточне покарання менше,
ніж невідбута частина покарання (строку умовно-дострокового
звільнення) за попереднім вироком. Суд також неправильно
застосував передбачені ч. 1 ст. 72 КК правила щодо складання
покарань різних видів за сукупністю вироків з переведенням менш
суворих видів у більш суворі. Натомість визначене С. покарання
переведено з більш суворого у менш суворий вид (з позбавлення волі
до її обмеження).
За таких обставин колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України вирок Мар'їнського
районного суду від 10 лютого 2003 р. скасувала, а справу повернула
на новий судовий розгляд.



on top