Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 3 квітня
2002 р. К. засуджено за ч. 3 ст. 187 КК ( 2341-14 ) на сім років
позбавлення волі з конфіскацією майна. Постановлено стягнути з К.
на користь потерпілого 3. по 1 тис. грн. на відшкодування витрат,
пов'язаних з наданням останньому юридичної допомоги, та на
відшкодування моральної шкоди.Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Донецької області ухвалою від 20 грудня 2002 р.
вирок залишила без зміни.К. визнано винним у тому, що він 6 грудня 2001 р.,
перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою
з трьома особами, справа щодо яких виділена в окреме провадження,
вчинив розбійний напад з проникненням у житло 3., де, застосовуючи
насильство, небезпечне для життя і здоров'я останнього, заволодів
майном потерпілого на суму 3 тис. 586 грн.У касаційній скарзі К. послався на невідповідність висновків
суду фактичним обставинам справи, що призвело до необгрунтованого
засудження за ч. 3 ст. 187 КК ( 2341-14 ) та призначення надмірно
суворого покарання. Засуджений стверджував, що не мав умислу на
вчинення розбійного нападу і не причетний до заволодіння майном
3., вчиненого іншими особами, дії яких слід розцінювати як ексцес
виконавців. Як зазначалось у скарзі, ці доводи були предметом
апеляції, проте залишилися поза увагою апеляційного суду. К.
просив змінити судові рішення і правильно кваліфікувати його дії.Перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що скарги
підлягають частковому задоволенню з таких підстав.Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних
свобод ( 995_004 ) кожен має право на справедливий судовий розгляд
при встановленні обгрунтованості будь-якого кримінального
обвинувачення.Апеляційним судом, який при розгляді апеляції К. не
дотримався вимог ст. 377 КПК ( 1003-05 ), цю норму було порушено.
Остання серед інших вимог щодо змісту ухвали апеляційного суду
передбачає, що вона повинна містити виклад суті апеляції, короткий
виклад пояснень осіб, які брали участь у засіданні, і докладні
мотиви прийнятого рішення.У ч. 2 названої статті КПК ( 1003-05 ), застережено, що при
залишенні апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені
підстави, з яких апеляцію визнано необгрунтованою.Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України визнала, що ухвала апеляційного суду
підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний
розгляд.Як свідчать матеріали справи, в апеляції та доповненнях до
неї К. оспорював фактичні обставини справи, обгрунтованість
засудження за ч. 3 ст. 187 КК ( 2341-14 ), не визнаючи при цьому
своєї вини в застосуванні насильства щодо потерпілого 3.Незважаючи на те, що засуджений був присутній у судовому
засіданні, його пояснення в цій ухвалі не викладені.Залишаючи апеляцію і доповнення до неї без задоволення,
апеляційний суд не навів в ухвалі підстав прийняття такого
рішення, не дав вичерпної відповіді на жоден з її доводів, не
сформулював належним чином висновки щодо кваліфікації злочину за
ч. 3 ст. 187 КК ( 2341-14 ) та міри покарання, звівши їх до
переліку доказів без будь-якої оцінки хоча б одного з них.На підставі наведеного колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що
апеляція засудженого К. і доповнення до неї розглянуті не по суті,
а формально, у зв'язку з чим ухвалу апеляційного суду визнала
незаконною і скасувала з направленням справи на новий апеляційний
розгляд. При цьому зазначено, що у новому розгляді належить
ретельно перевірити доводи, наведені в апеляції та доповненнях до
неї, правильність кваліфікації дій К., відповідність призначеного
йому покарання вимогам ст. 65 КК ( 2341-14 ) і постанові ухвалу,
яка відповідала б вимогам ст. 377 КПК ( 1003-05 ).
Формальний розгляд апеляції та недотримання апеляційним судом вимог, передбачених ст. 377 КПК України, потягли скасування його ухвали
Формальний розгляд апеляції та недотримання апеляційним судом вимог, передбачених ст. 377 КПК України, потягли скасування його ухвали
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on December 4, 2003
Document n0151700-03, current version — Adoption on December 4, 2003