Document n0128700-04, current version — Adoption on July 6, 2004

                                                          
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
06.07.2004

Судова палата у господарських справах Верховного Суду
України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу сільськогосподарського ВАТ "П." на постанову Вищого
господарського суду України від 01-08.04.2004 у справі за
позовом спільного українсько-швейцарського підприємства у формі
ТОВ "Р." до сільськогосподарського ВАТ "П." про стягнення суми,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2001 року спільне українсько-швейцарське
підприємство у формі ТОВ "Р." звернулося з позовом до
сільськогосподарського ВАТ "П." про стягнення суми. Позов
мотивовано тим, що відповідач не виконав належним чином своїх
зобов'язань згідно з договором про бартерний обмін від 30.05.97.
Рішенням арбітражного суду Вінницької області від 10.07.2001
позов задоволено з тих мотивів, що сільськогосподарське ВАТ "П." в
порушення вимог ст. 161 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) не
виконало належним чином своїх договірних зобов'язань.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
24.12.2003 рішення суду першої інстанції частково скасовано з тих
підстав, що судом першої інстанції невірно застосовано норми
матеріального права, зокрема, ст. 179 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ).
Постановою Вищого господарського суду від 01-08.04.2004
скасовано постанову суду апеляційної інстанції, а рішення
арбітражного суду Вінницької області залишено без змін. Постанова
мотивована тим, що при вирішенні даного спору Житомирський
апеляційний господарський суд невірно застосував до спірних
правовідносин норми матеріального права та безпідставно зробив
висновок щодо зарахування зобов'язань між сторонами у справі.
Ухвалою від 10.06.2004 Верховним Судом за касаційною скаргою
сільськогосподарського ВАТ "П." порушено касаційне провадження з
перегляду постанови Вищого господарського суду від 1-8 квітня
2004 з мотивів її невідповідності нормам матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
позивача, відповідача та перевіривши матеріали справи й рішення,
які приймались судами в процесі її розгляду, Судова палата вважає,
що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Житомирський апеляційний господарський суд, частково
скасовуючи рішення суду першої інстанції з тих мотивів, що
арбітражним судом Вінницької області невірно застосовано норми
матеріального права до спірних правовідносин, оскільки стягнення
неустойки майном суперечить положенням ст. 178 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ), не звернув уваги на те, що відповідно до п. 4
договору від 08.08.2000, укладеного між позивачем та відповідачем,
сторони передбачили, що в разі несвоєчасної поставки
сільськогосподарське ВАТ "П." зобов'язане сплатити спільному
українсько-швейцарському підприємству у формі ТОВ "Р." неустойку
грошима або зерном.
Вищий господарський суд України також на вказані обставини
уваги не звернув.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу ( 1798-12 ), переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної
інстанції норм матеріального й процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Вищий господарський суд України, скасовуючи постанову
Житомирського апеляційного господарського суду з тих мотивів, що
суд апеляційної інстанції безпідставно зробив висновок щодо
зарахування зобов'язань між сторонами у справі, оскільки він не
грунтується на матеріалах справи, на вказані вимоги закону уваги
не звернув, вдався до переоцінки доказів, зробивши висновок про
недоведеність обставин, на які послався господарський суд
попередньої інстанції в обгрунтування свого рішення.
Окрім того, господарські суди при вирішенні даного спору не
звернули уваги на те, що у провадженні господарського суду
Вінницької області знаходиться справа за позовом
сільськогосподарського ВАТ "П." до спільного
українсько-швейцарського підприємства у формі ТОВ "Р." про
визнання недійсним договору від 08.08.2000.
Враховуючи, що дана справа пов'язана зі справою про визнання
недійсним договору від 08.08.2000 між ВАТ "П." і ТОВ "Р.", та
окремий їх розгляд неможливий, слід було б у відповідності до ч. 2
ст. 58 Господарського процесуального кодексу ( 1798-12 ) вирішити
питання про об'єднання зазначених справ у одне провадження.
За таких обставин постанова Вищого господарського суду
України від 01 - 08.04.2004, постанова Житомирського апеляційного
господарського суду від 24.12.2003 та рішення арбітражного суду
Вінницької області від 10.07.2001 підлягають скасуванню, а справа
- направленню на новий судовий розгляд.
При новому розгляді слід всебічно встановити обставини
справи, вирішити питання щодо об'єднання в одне провадження цих
справ за позовом сільськогосподарського ВАТ "П." до спільного
українсько-швейцарського підприємства у формі ТОВ "Р." про
визнання недійсним договору від 08.08.2000 та справи за позовом
спільного українсько-швейцарського підприємства у формі ТОВ "Р."
до сільськогосподарського ВАТ "П." про стягнення суми та ухвалити
законне й обгрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 111-17 - 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
01-08.04.2004, постанову Житомирського апеляційного господарського
суду від 24.12.2003 та рішення арбітражного суду Вінницької
області від 10.07.2001 скасувати, а справу передати на новий
судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.



on top