Document n0114700-99, current version — Adoption on January 27, 1999

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 27.01.99

(Витяг)

У січні 1998 р. П. звернулася в суд із позовом до АТ
"Інтурист-Полтава" про поновлення на роботі та стягнення
заробітної плати за час вимушеного прогулу. Позивачка зазначала,
що з 1986 р. вона працювала у відповідача на посаді портьє 2-ї
категорії з додаткових послуг. Після поновлення її на роботі
згідно з рішенням Жовтневого районного суду м. Полтави від 14
жовтня 1997 р. відповідач ознайомив її з новою посадовою
інструкцією, відповідно до якої на портьє 2-ї категорії з
додаткових послуг покладалися трудові обов'язки чергової по
поверху (прибиральниці), яких вона раніше не мала виконувати, а
попередніх обов'язків у інструкції передбачено не було. Вимог
адміністрації про виконання обов'язків згідно з новою інструкцією
вона не виконувала, вважаючи, що має місце незаконне переведення
її на іншу роботу. Наказом від 15 грудня 1997 р. її, було
звільнено з роботи за п. 6 ст. 36 КЗпП ( 322-08 ).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Полтави від 11 березня
1998 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних
справах Полтавського обласного суду від 16 квітня 1998 р. і
постановою президії цього суду від 10 липня 1998 р., у
задоволенні позову було відмовлено.
Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті
питання про скасування постановлених у справі судових рішень з
мотивів порушення вимог процесуального та матеріального права.
Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України протест
задовольнила з таких підстав.
Постановлюючи рішення, суд виходив із того, що у зв'язку з
реорганізацією зазначеного АТ і скороченням штату працівників
зникла потреба в посаді портьє 2-ї категорії з додаткових послуг,
яку займала позивачка, тому дії відповідача щодо зміни посадових
обов'язків П. є зміною істотних умов праці. Проте такий висновок
не є обгрунтованим.
Згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП ( 322-08 ) зміна істотних умов
праці допускається у зв'язку зі змінами в організації виробництва
і праці за обов'язкової умови продовження роботи за тією ж
спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов
праці, до яких належать системи й розміри оплати праці, пільги,
режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу,
суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад тощо,
працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Зазначених положень закону суд не врахував і не дослідив
повною мірою обставин справи. Доказів, які б підтверджували
реорганізацію підприємства та зміни в організації виробництва і
праці, в рішенні не наведено. Судом не з'ясовано, в чому конкретно
полягали зміни істотних умов праці позивачки, й не дано оцінки
посадовій інструкції портьє 2-ї категорії з додаткових послуг як
такій, що визначала умови роботи П. за трудовим договором, та
новій посадовій інструкції, в якій відтворено в повному обсязі
зміст інструкції чергової по поверху.
Суд застосував ч. 3 ст. 32 КЗпП ( 322-08 ) без урахування
того, що новою інструкцією передбачено іншу роботу, а не зміну
умов виконання позивачкою попередньої. Мотивів, з яких відхилено
доводи позивачки про те, що мало місце її незаконне переведення на
іншу роботу, в рішенні не наведено. Отже, висновок про
правомірність зміни посадових обов'язків П. не грунтується на
законі.
Не врахував суд також того, що відповідно до статей 21, 32
КЗпП ( 322-08 ) і роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які
містяться в п. 31 постанови від 6 листопада 1992 р. N 9
( v0009700-92 ) "Про практику розгляду судами трудових спорів",
доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності,
кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором, вважається
переведенням на іншу роботу і допускається тільки за згодою
працівника.
Оскільки судом при вирішенні спору не додержано вимог статей
15, 30, 62, 202, 203 ЦПК ( 1501-06, 1502-06 ), то рішення, а також
ухвала судової колегії та постанова президії підлягають
скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд, при якому
суду слід врахувати викладене, всебічно, повно та об'єктивно
з'ясувати дійсні обставини справи і вирішити спір відповідно до
закону.
Виходячи з наведеного й керуючись статтями 337, 338 ЦПК
( 1503-06 ), судова колегія в цивільних справах Верховного Суду
України протест заступника Генерального прокурора України
задовольнила, рішення Жовтневого районного суду м. Полтави від 11
березня 1998 р., ухвалу судової колегії в цивільних справах
Полтавського обласного суду від 16 квітня та постанову президії
цього суду від 10 липня того ж року скасувала і направила справу
на новий розгляд до суду першої інстанції.
"Рішення Верховного Суду України", 2000 р.



on top