Document n0098700-97, current version — Adoption on April 18, 1997

СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

У Х В А Л А
від 18.04.97

(Витяг)

Вироком Хмільницького міського суду Вінницької області від 18
серпня 1995 р. Ч., судимий 26 липня 1994 р. за ч. 2 ст. 141 КК
( 2001-05 ) до трьох років позбавлення волі, засуджений за ч. 2
ст. 206 КК ( 2002-05 ) до позбавлення волі строком на два роки. На
підставі ст. 43 КК до призначеного покарання частково приєднано
покарання, не відбуте за вироком Хмільницького міського суду від
26 липня 1994 р., і остаточно визначено покарання у вигляді
позбавлення волі строком на три роки у виправно-трудовій колонії
суворого режиму.
Цим же вироком засуджені М., Р., С-тун, Ч-маз, Г., С-ков, Д.,
щодо яких протест не приноситься.
Вказаним вироком Ч. визнаний винним у тому, що 10 січня 1994
р., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, разом з іншими
засудженими вчинив у гуртожитку технічної школи злісне
хуліганство, а саме побив із хуліганських спонукань учнів школи.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Вінницького
обласного суду від 11 жовтня 1995 р. вирок щодо Ч. залишено без
зміни.
Постановою президії цього суду від 7 грудня 1995 р. вирок і
ухвалу судової колегії щодо Ч. змінено: постановлено вважати його
засудженим за ч. 2 ст. 206 КК ( 2002-05 ) і за сукупністю злочинів
на підставі ч. 3 ст. 42 КК ( 2001-05 ) йому остаточно призначено
покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки шість
місяців з відбуванням у виправно-трудовій колонії посиленого
режиму.
Заступник Генерального прокурора порушив у протесті питання
про зміну постанови президії Вінницького обласного суду і
зменшення строку призначеного Ч. покарання.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав і
обгрунтував протест, обговоривши доводи останнього і перевіривши
матеріали справи, судова колегія Верховного Суду України визнала,
що протест підлягає задоволенню.
Розглянувши справу в порядку нагляду, президія обласного суду
встановила, що суд першої інстанції при призначенні Ч. покарання
безпідставно застосував положення ст. 43 КК ( 2001-05 ). Президія
обласного суду, виправивши помилку і правильно застосувавши
положення ч. 3 ст. 42 КК, разом з тим порушила вимоги ч. 2 ст. 394
КПК ( 1003-05 ), згідно з якими суд при розгляді справи в порядку
нагляду не вправі посилити покарання або застосувати закон про
більш тяжкий злочин.
Виходячи з наведеного слід визнати, що, призначивши Ч. в
порядку нагляду покарання на строк, який на шість місяців
перевищує визначений судом, президія тим самим погіршила становище
засудженого. З цих підстав постанова президії Вінницького
обласного суду щодо Ч. підлягає зміні зі зменшенням призначеного
засудженому строку покарання до трьох років позбавлення волі.
"Рішення Верховного Суду України", 1998 р.



on top