Вироком військового суду Черкаського гарнізону від 26 вересня
1997 р. Т., який раніше, 16 серпня 1996 р., був засуджений
Веселинівським районним судом Миколаївської області за ч. 2 ст.
140 КК ( 2001-05 ) на два роки виправних робіт з утриманням у
дохід держави 20 % його заробітку і конфіскацією 1/3 його
особистого майна, засуджено за п. "а" ст. 241 КК ( 2002-05 ) із
застосуванням ст. 44 КК на два роки позбавлення волі. На підставі
ч. 3 ст. 42 КК за сукупністю вчинених злочинів йому призначено
покарання у вигляді позбавлення волі у виправно-трудовій колонії
посиленого режиму строком на два роки з конфіскацією 1/3 його
особистого майна.Згідно з вироком Т. визнано винним у тому, що 6 червня
1993 р. він, маючи на меті зовсім ухилитися від військової служби,
не повернувся до місця останньої із короткострокової відпустки, а
поїхав до матері в Миколаївську область, де й був затриманий 15
травня 1997 р.Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про скасування судових рішень щодо Т. і закриття справи на
підставі п. 2 ст. 6 КПК ( 1001-05 ) за відсутністю в його діях
складу злочину.Суд, вірно встановивши фактичні обставини справи, дав їм
неправильну юридичну оцінку і безпідставно визнав Т. винним у
дезертирстві.Згідно зі ст. 65 Конституції України ( 254к/96-ВР ) громадяни
відбувають військову службу відповідно до закону, а ст. 15 Закону
від 25 березня 1992 р. "Про загальний військовий обов'язок і
військову службу" ( 2232-12 ) передбачено, що на строкову
військову службу в мирний час призиваються громадяни, яким до дня
відправки у військові частини виповнилося 18 років. Проте ці
вимоги не були взяті судом до уваги при розгляді справи.Суд визнав установленим, що Т. народився 8 жовтня 1975 р., а
на строкову військову службу був призваний і відправлений у
частину в грудні 1992 р., тобто до досягнення ним 18-річного віку.Ухилення від військової служби, за яке Т. був притягнутий до
кримінальної відповідальності і засуджений, вчинено ним 6 червня
1993 р., коли йому також іще не виповнилося 18 років.Таким чином, Т. був незаконно призваний на строкову військову
службу і ухилення від неї вчинив до досягнення встановленого
законом призовного віку. За таких обставин у його діях немає
складу злочину, передбаченого п. "а" ст. 241 КК ( 2002-05 ), а
також будь-якого іншого.Оскільки судом першої інстанції неправильно застосований
матеріальний закон, а касаційна інстанція не виправила цієї
помилки, ухвалені щодо Т. судові рішення скасовано, а справу
закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК ( 1001-05 ) за відсутністю в
його діях складу злочину.
Особа, яка незаконно призвана у Збройні Сили України, не може нести кримінальної відповідальності за вчинення військового злочину, передбаченого ст. 241 КК У...
Особа, яка незаконно призвана у Збройні Сили України, не може нести кримінальної відповідальності за вчинення військового злочину, передбаченого ст. 241 КК [...]
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on February 10, 1998
Document n0079700-98, current version — Adoption on February 10, 1998