Вироком Балаклавського районного суду м. Севастополя від 26
квітня 1996 р. П. засуджено за ст. 94 КК ( 2001-05 ) на дев'ять
років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого
режиму.Ухвалою судової колегії в кримінальних справах
Севастопольського міського суду від 30 травня 1996 р. вирок
залишено без зміни.Ухвалою цієї ж судової колегії від 18 вересня 1997 р.
зазначений вирок у порядку ст. 362 КПК ( 1003-05 ) змінено - дії
П. перекваліфіковано зі ст. 94 КК ( 2001-05 ) на ч. 3 ст. 101 КК і
покарання пом'якшено до семи років позбавлення волі у
виправно-трудовій колонії посиленого режиму.Постановою президії Севастопольського міського суду від 17
жовтня 1997 р. ухвалу судової колегії в кримінальних справах цього
суду від 30 травня 1996 р. приведено у відповідність з ухвалою
зазначеної колегії від 18 вересня 1997 р.П. визнано винним у тому, що він 20 серпня 1995 р. близько
2-ї години ночі на сходовій площадці своєї квартири під час бійки
умисно вдарив ножем у живіт Л., заподіявши тяжке тілесне
ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого.Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про зміну судових рішень і перекваліфікацію дій П. з ч. 3
ст. 101 КК ( 2001-05 ) на ст. 104 КК та призначення йому покарання
у вигляді одного року позбавлення волі у колонії-поселенні для
осіб, які вчинили умисні злочини, і зменшення до 1 тис. грн. суми,
стягнутої з П. на користь С. на відшкодування моральної шкоди.Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України
визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.Відповідно до ст. 15 КК ( 2001-05 ) кожна особа має право на
необхідну оборону незалежно від можливості уникнути посягання або
звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.Перевищення меж необхідної оборони (тобто заподіяння тому,
хто посягає, шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання
чи обстановці захисту) тягне за собою відповідальність лише у
випадках, спеціально передбачених кримінальним законом.Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини
злочину, але дав діям винного неправильну юридичну оцінку.
Змінюючи вирок суду, касаційна та наглядна інстанції не виправили
цієї помилки.Згідно з матеріалами справи, події тієї ночі були
спровоковані саме потерпілим, котрий, перебуваючи в нетверезому
стані, впродовж тривалого часу стукав у двері квартири П. При
цьому він супроводжував свої дії нецензурною лайкою і погрозами
розправитися. За твердженням П., усвідомлюючи небезпеку та
передбачаючи неминучість конфлікту, він змушений був із ножем у
руках вийти назустріч непроханому гостю. У той момент, коли Л.
намагався вдарити його пляшкою по голові, він, захищаючись від
нападу, завдав йому удар ножем у живіт. Це твердження П. нічим не
спростовано.Таким чином, зазначене свідчить про те, що П. взяв із собою
ніж з метою самозахисту від можливого нападу з боку п'яного Л. і
застосував його, коли той вчинив протиправне насильство. Проте він
використав для захисту такий засіб, застосування якого в даному
випадку не було викликано необхідністю. За таких обставин дії
винного належить кваліфікувати за ст. 104 КК ( 2001-05 ) як
заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж
необхідної оборони.Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України
протест заступника Голови Верховного Суду України задовольнила,
вирок Балаклавського районного суду м. Севастополя від 26 квітня
1996 р., ухвали судової колегії в кримінальних справах
Севастопольського міського суду від 30 травня 1996 р. і 18 вересня
1997 р., а також постанову президії цього суду від 17 жовтня 1997
р. щодо П. змінила, перекваліфікувавши його дії з ч. 3 ст. 101 КК
( 2001-05 ) на ст. 104 КК і призначивши йому за цим законом один
рік позбавлення волі у колонії-поселенні для осіб, які вчинили
умисні злочини.
Відповідальність за заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони настає тоді, коли винним здійснюється захист, що ...
Відповідальність за заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони настає тоді, коли винним здійснюється захист, що не [...]
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on May 28, 1998
Document n0074700-98, current version — Adoption on May 28, 1998