Document n0056700-00, current version — Adoption on July 26, 2000

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 26.07.2000

(Витяг)

У квітні 1997 р. Ц. звернулася в суд із позовом до Т. про
встановлення батьківства та стягнення аліментів. Позивачка
зазначала, що з березня 1996 р. почала зустрічатися з
відповідачем, який надалі запропонував їй одружитися. 2 червня з
його ініціативи відбулося сватання, на якому вони та їхні батьки
домовилися про реєстрацію їх шлюбу 14 вересня того ж року. Після
сватання вона вперше вступила з відповідачем у статеві стосунки і
деякий час проживала з ним у квартирі його батьків, які в той час
жили в іншому місці. Відповідач бажав народження дитини і після
того, як вона завагітніла, визнавав себе батьком майбутньої
дитини, повідомляв про це друзів.
Надалі стосунки між ними погіршились, одружуватися відповідач
відмовився і запропонував їй зробити аборт за його кошти. 25
лютого 1997 р. вона народила сина Ц.А. Добровільно визнати себе
батьком дитини та сплачувати аліменти відповідач відмовився.
Посилаючись на зазначене, Ц. просила задовольнити позов, визнати
відповідача батьком Ц.А. та стягнути з нього аліменти на дитину.
Справа розглядалася судами неодноразово. У процесі вирішення
спору до участі у справі як третю особу було притягнуто Т.Л., на
користь якої відповідач за рішенням суду сплачує аліменти на
доньку А. Останнім рішенням Сумського обласного суду від 30 травня
2000 р. позов було задоволено.
У касаційній скарзі Т. просив рішення суду скасувати і
направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що суд,
неповно з'ясувавши дійсні обставини справи і давши неналежну
оцінку зібраним доказам, дійшов необгрунтованого висновку про
наявність передбачених законом підстав для встановлення його
батьківства щодо народженої позивачкою дитини. Судова колегія в
цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу
залишила без задоволення з таких підстав.
Згідно зі ст. 53 КпШС ( 2006-07 ) у разі народження дитини у
осіб, які не перебувають у шлюбі, підставою для встановлення
батьківства є доведеність у суді однієї з таких обставин:
спільного проживання матері та особи, яку вона вважає батьком
дитини, і ведення ними спільного господарства до народження
дитини; спільного виховання або утримання дитини; визнання
відповідачем батьківства.
Задовольняючи позов, суд обгрунтовано виходив із того, що
обставини визнання відповідачем батьківства у період вагітності
позивачки підтверджено достовірними доказами. Висновок суду
грунтується на вимогах закону і матеріалах справи.
Так, судом установлено, що з березня 1996 р. сторони почали
зустрічатися, 2 червня за участю їхніх батьків, рідних та знайомих
відбулося сватання, на якому було схвалено бажання сторін
одружитись і призначено день весілля - 14 вересня того ж року.
Відповідач не заперечував, що після прийняття ними рішення
про реєстрацію шлюбу з 2 червня до 20-х чисел липня 1996 р.
перебував у близьких стосунках із позивачкою, яка в середині липня
1996 р. перед його поїздкою в м. Суми на лікування повідомила про
свою вагітність.
Свідки Ч. (подруга позивачки) і А.І. (товариш відповідача)
підтвердили схвальне відношення Т. до вагітності Ц. Свідки Б.Ж.,
К.З., Т.В., Б.Т. (працівники організації, де працює і відповідач)
підтвердили, що восени 1996 р. під час двох бесід відповідача з
Б.Ж. (начальником відділу праці та кадрів) щодо його відмови
одружитись із позивачкою він визнавав себе батьком її дитини,
обіцяв надавати дитині допомогу, однак одружуватися відмовився.
Як вбачається з матеріалів справи та висновку судово-медичної
експертизи від 2 березня 1998 р., дата пологів - 25 лютого 1997 р.
зі строком 39 тижнів - свідчить про те, що Ц.А. народився
доношеним і його зачаття мало місце у першій декаді червня 1996 р.
Та обставина, що сторони у період зачаття зустрічались і
періодично проживали разом у квартирі батьків відповідача,
підтверджується показаннями свідків С., Б.Т., А.І, Ч., Ц.Л., Л.Л.,
Л.Г. та К.Л.
На основі показань свідків Ц.Л., Т.В. і Л.Л. також
встановлено, що після відмови від одруження у вересні 1996 р.
відповідач пропонував позивачці штучно перервати вагітність,
цікавився, де можна зробити цю операцію, і радив робити її в
пологовому будинку в м. Сумах, обіцяючи пов'язані з операцією
витрати взяти на себе. Зазначених фактів частково не заперечував і
сам відповідач.
Оскільки визнання батьківства є суб'єктивною обставиною, яка
знайшла вираження у певних діях відповідача (розмовах, листах
тощо), то підтримання сторонами стосунків після повідомлення про
вагітність позивачки, обіцянку утримувати дитину або оплатити
витрати на аборт суд обгрунтовано розцінив як достовірні докази
визнання відповідачем батьківства. За висновком судово-біологічної
експертизи від 12 лютого 1998 р. батьківство відповідача не
виключається, від проведення генетичної експертизи, призначеної
судом, він відмовився.
Із додаткових матеріалів - індивідуальної картки вагітної та
породіллі - видно, що ще до виникнення судового спору 13 вересня
1996 р. позивачка звернулася в жіночу консультацію зі строком
вагітності 12 тижнів і повідомила, що чоловік, від зв'язку з яким
настала вагітність, не одружений і не служив у армії через хворобу
- алергію на пухо-перові вироби. Згідно з довідкою військового
комісаріату відповідача не було призвано на строкову військову
службу у зв'язку з хворобою (хронічний бронхіт у стадії нестійкої
ремісії, сенсибілізація до алергенів). Із пояснень позивачки та
наданої нею довідки дитячої поліклініки вбачається, що аналогічне
захворювання встановлено у її сина Ц.А.
Оцінюючи зібрані докази - показання свідків щодо визнання
відповідачем батьківства, висновки експертиз про строк зачаття і
про те, що батьківство відповідача не виключається - та враховуючи
конкретні взаємини сторін, які мали намір створити сім'ю і
вступили у близькі стосунки після призначення дати весілля, суд
дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову про
встановлення батьківства.
Доводи скарги відповідача про недоведеність факту їх
спільного проживання з позивачкою і ведення домашнього
господарства не спростовують висновків суду, оскільки останній
установив батьківство з інших підстав - визнання його
відповідачем. Посилання скарги на помилковість висновків
експертизи щодо строків зачаття дитини не можуть бути взяті до
уваги, оскільки ці висновки науково обгрунтовані й зроблені на
підставі оцінки медичної документації та фактичних даних.
Визнавши відповідача батьком народженої Ц. дитини, суд
обгрунтовано, з урахуванням вимог статей 80, 82, 88 КпШС
( 2006-07 ) і факту утримання аліментів на іншу дитину, стягнув
аліменти на користь позивачки. Судом повно, всебічно й об'єктивно
встановлено дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін,
дано належну оцінку зібраним доказам і постановлено законне й
обгрунтоване рішення, тому підстав для його скасування немає.
Виходячи з наведеного судова колегія в цивільних справах
Верховного Суду України рішення Сумського обласного суду залишила
без зміни, а касаційну скаргу Т. - без задоволення.
"Вісник Верховного Суду України", N 3, травень - червень, 2001 р.



on top