Document n0054700-96, current version — Adoption on July 10, 1996

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 10.07.96

(Витяг)

У листопаді 1995 р. К. звернулася з позовом до середньої
загальноосвітньої школи N 53 та Бабушкінського РВНО м.
Дніпропетровська з позовом про поновлення на попередній роботі,
стягнення заробітної плати, зняття дисциплінарних стягнень,
надання днів відпочинку, відшкодування матеріальної і моральної
шкоди. Позивачка посилалась на те, що з 1981 р. вона працювала у
відповідача на посаді вчителя фізики з щотижневим педагогічним
навантаженням 28 годин, а з 25 серпня 1992 р., крім того,
виконувала за суміщенням роботу лаборанта кабінету фізики та
прибиральниці. З 25 травня 1993 р. адміністрація школи без
попередження припинила оплачувати роботу за суміщенням, а в
подальшому зменшила й педагогічне навантаження, примусила
працювати в несприятливих умовах і відмовила у наданні днів
відпочинку за роботу в неробочі дні. До неї також було
необгрунтовано застосовано дисциплінарні стягнення і переведено її
на іншу роботу. Такими діями, на думку К., їй було завдано
моральну й матеріальну шкоду. Позивачка просила відшкодувати їй цю
шкоду і поновити порушені трудові права.
Рішенням Дніпропетровського обласного суду від 28 травня 1996
р. позовні вимоги задоволено частково. Постановлено поновити К. на
роботі в середній загальноосвітній школі N 53 з педагогічним
навантаженням 28 годин уроків фізики на тиждень та стягнути на її
користь 327 млн. 619 тис. крб. заробітної плати. Накази N 4 від 23
січня 1993 р. та N 55 від 5 липня 1993 р. про накладення
дисциплінарних стягнень скасовано.
У касаційній скарзі середня загальноосвітня школа N 53
просила скасувати це рішення, оскільки викладені в ньому висновки
суду не відповідають обставинам справи, а провадження в останній
закрити. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду
України визнала, що касаційна скарга в частині скасування рішення
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 21 ЦПК ( 1501-06 ) суддя, який брав участь
у розгляді справи в касаційному порядку, не може брати участі в
розгляді тієї ж справи по першій інстанції. При розгляді даної
справи цю вимогу закону було порушено.
З матеріалів справи видно, що в лютому 1995 р. К. звернулась
у Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська з позовом до
середньої загальноосвітньої школи N 53 про поновлення її на
роботі. Ухвалою судді від 18 квітня 1995 р. у прийнятті заяви було
відмовлено. Судовою колегією в цивільних справах
Дніпропетровського обласного суду, до складу якої входила суддя
М., цю ухвалу скасовано, а справу направлено для розгляду до того
ж суду. 29 грудня 1995 р. ухвалою Бабушкінського районного суду
позовна заява К. була залишена без розгляду. Судовою колегією в
цивільних справах Дніпропетровського обласного суду за участю
судді М. зазначену ухвалу суду скасовано, а справу передано на
розгляд цього обласного суду по першій інстанції. Незважаючи на
те, що суддя М. брала участь у розгляді даної справи в касаційному
порядку, вона розглянула її по першій інстанції.
Оскільки справа розглянута неправомочним складом суду,
постановлене в ній рішення відповідно до ч. 2 ст. 314 ЦПК
( 1503-06 ) підлягає скасуванню. Тому судова колегія в цивільних
справах Верховного Суду України рішення Дніпропетровського
обласного суду від 28 травня 1996 р. скасувала, а справу направила
на новий розгляд до того ж суду.
"Рішення Верховного Суду України", 1997 р.



on top